Блог мандрівниці: що їдять у Центральній Америці

Коли живеш тривалий час у подорожі, твої харчові звички змінюються. Яблука замінили манго і папаї, замість груш, слив і абрикосів їм маракуї й піттаї, а замість петрушки - авокадо.

В Україні я їла п'ять різновидів каш, а тут є лише рис і вівсянка. А от базові овочі майже однакові: капуста, огірки, томати, перці, морква. Можна за бажання зміксувати салат, який звикли їсти вдома.

Однак напишу про те, які страви й харчові звички центральноамериканців мене здивували найбільше.

Все з переліченого спробувала - щось стало тепер для мене нормою, щось їла лише раз заради експерименту.

1. Рис, бобові, кукурудза. Це - три основні наїдки центральноамериканців. Головна перевага - дуже дешево. А далі все залежить від вправності господині поєднувати продукти.

Наприклад, в Нікарагуа - не з'їв gallo pinto тричі на день (рис з квасолею), вважай залишився голодним.

А у Гватемалі типові сніданок і вечеря - рис, густий соус з бобових і тортіяс (кукурудзяні коржики).

2. Банан як хліб. Йдеться і про звичний для нас банан, і його різновид платанос (platanos) - вдвічі більший фрукт. На ринках продають і зелені, і жовті плоди. Обидва типи - дозрілі і готові до споживання. Зелені потрібно смажити або варити, а жовті - лише обсмажити на олії.

Я жовті їм і сирими. Правда, моя звичка неабияк дивує місцевих. Тут так не заведено.

Варені платанос або бананові чіпси повністю замінюють хліб. Пшеничне борошно тут коштує дорого.

3. Суп у понеділок. З цією традицією я познайомилась на острові Ометепе, Нікарагуа. Рідкі страви тут готують виключно на початку тижня.

В неділю, традиційно сімейний день, господині готують багато різних страв, а потім вся родина має те все одразу з'їсти - багато сімей в Центральній Америці не знають, що таке холодильник. Тож у понеділок влаштовують собі розвантажувальний супний день.

4. Їстівна ігуана. Мене часто питають: а що найекстремальніше ти їла? У список екстремальних можу сміливо внести ігуану.

Пригощали мене цим делікатесом - Pinol de iguana (кукурудзяна каша з м'ясом ігуани) - коли гостювала в однієї нікарагуанської родини. Їсти це було нелегко, бо шкода тваринку. Хоча смак був непоганим.

5. Сніг на десерт. У Центральній Америці, де сніг бачили тільки на картинках, сніг прийнято їсти. Десерт так і називається - la nieve (ісп. - сніг).

Місцевий сніг - це подрібнений лід і залитий сиропом з різними смаками. Такий собі дешевий замінник морозива.

Коли надворі за +30, лід швидко тане, і ти вже посьорбуєш холодний солодкий напій.

У боротьбі за споживача продавці снігу інколи міксують 2-3 сиропи, а дехто і з десяток.

Правда, це солодке приторне питво важко назвати таким, що втамовує спрагу. Готуйтесь після цього випити кілька літрів води.

6. Солоні і перчені фрукти. Це ще один популярний перекус. Щоб не бруднитися, коли їсте ціле манго, можна купити вже порізане. Але будьте пильні! Місцеві обожнюють їсти манго з сіллю та перцем чилі.

У пакетик з подрібненими фруктами вони кидають добрячу жменьку солі й заливають це гострим соусом. Роблять це вони дуже швидко, тому перш ніж замовляти, варто наголосити - хочу просто фрукт, без солі й перцю.

Манго зі спеціями - на любителя. Я спробувала лише раз, і більше не хочеться.

До речі, з перченими приправами тут полюбляють їсти ще один фрукт - хокотес. Хоч назва й екзотична, за формою і за смаком хокотес нагадують наші сливи.

7. Пересмажена кава. Якось я прогулюючись гондураським селом, зупинилась біля подвір'я, звідки пахло кавою. Я напросилась в гості, щоб поспілкуватись, а заодно й пригоститись гірким напоєм.

Літня жінка в цей момент впевненими рухами зшкрябувала з металевого підноса кавові зерна, які мені видались давно вже перепаленими.

Як виявилось, так тут каву смажать поколіннями, потім зерна перемелюють і варять.