ДНК Гітлера розкриває рідкісні мутації та статеві проблеми - ЗМІ

Перший аналіз ДНК німецького диктатора Адольфа Гітлера показав "високу ймовірність" того, що він страждав на рідкісний синдром, який може призводити до неповного статевого розвитку і навіть до "мікроскопічного" розміру статевого органу.

Про це повідомляютьGuardianтаTelegraph, посилаючись на нове дослідження, представлене в документальному фільмі Channel 4 "ДНК Гітлера: Код диктатора" (Hitler's DNA: Blueprint of a Dictator).

Нові дослідження обіцяють пролити світло на найтемніші таємниці XX століття — але водночас ставлять не менше запитань, ніж дають відповідей.

Таємниця крові з бункера

Навесні 1945 року, усвідомивши неминучість поразки, Адольф Гітлер наклав на себе руки у бункері в центрі Берліна. Його тіло, за наказом самого диктатора, було спалене.

Здавалося, разом із ним зникли й усі фізичні докази його існування.

Та майже вісімдесят років потому у невеликому музеї військової спадщини в Геттісберзі (США) дослідники натрапили на шматок тканини — фрагмент дивана, на якому, за легендою, Гітлер здійснив самогубство. Артефакт вирізав американський солдат у 1945 році, як сувенір із бункера.

Саме ця знахідка стала відправною точкою для команди британського телеканалу Channel 4 і професорки Тюрі Кінг — відомої фахівчині з давньої та судової ДНК, яка свого часу підтвердила автентичність останків короля Річарда III.

Порівняння ДНК із генетичним матеріалом далекого родича Гітлера показало "точний збіг за Y-хромосомою" — уперше в історії було генетично підтверджено особу диктатора.

Ген, що може все пояснити?

Аналіз ДНК спростував деякі старі чутки та підтвердив інші.

Жодних генетичних ознак "єврейського походження" у матеріалі не виявлено.

Дослідники натомість зафіксували мутацію в гені PROK2, яка пов'язана із синдромом Каллмана — рідкісним порушенням, яке може спричиняти знижений рівень тестостерону, безпліддя і, в окремих випадках, мікропеніс.

Це відкриття перегукується з медичними записами часів ув'язнення Гітлера після невдалого "Мюнхенський путчу" 1923 року, де зафіксовано правобічний крипторхізм — стан, коли одне яєчко не опускається в мошонку.

Як зазначає історик Алекс Кей, деякі народні легенди та пісні того часу, зокрема британська пісенька про те, що "в Гітлера лише одне яйце", виявилася не такою вже й далекою від правди".

Висновки фільму також проливають нове світло на особисте життя Гітлера.

Попри образ самотнього холостяка, він мав тривалі та приховані стосунки з Євою Браун, які розпочалися у 1929 році, коли їй було всього 17 років, і завершилися їхнім коротким шлюбом та спільним самогубством у 1945-му.

На відміну від інших нацистських лідерів, у яких були дружини, діти або коханки з позашлюбними дітьми, Гітлер не мав таких зв'язків.

Документи 2019 року навіть припускали, що Єва Браун могла страждати на рідкісне захворювання статевих органів, через яке її інтимне життя було обмежене.

Професор Алекс Дж. Кей, експерт із історії нацистської Німеччини з Потсдамського університету, зазначає: "Ніхто так і не зміг по-справжньому пояснити, чому Гітлер усе життя поводився настільки незграбно з жінками або, ймовірно, ніколи не мав близьких стосунків. Тепер, коли відомо про можливий синдром Каллмана, це може бути тією відповіддю, яку ми шукали довгі роки".

Небезпечна гра з генами

Вчені пішли ще далі — вони розрахували так звані полігенні ризики, які нібито показують схильність людини до певних рис: антисоціальної поведінки, аутичних проявів чи навіть психопатії.

Результати вказали, що Гітлер входив до у топ-1% за ризиком аутизму, топ-1% за шизофренією і топ-1% за біполярним розладом, його показники перебувають на верхніх межам полігенних шкал для кожного з цих станів.

Однак професорка Кінг застерігає: "Це не діагноз. ДНК може показати ймовірність, але не визначає, ким людина стане. Ми не маємо права підміняти складну історію простими формулами".

Історики наголошують, що на формування особистості Гітлера не менше, ніж будь-які мутації, могли вплинути його дитячі травми — смерть майже всіх братів і обох батьків до 18 років.

Наука проти міфів

Етичні сумніви супроводжували цей проєкт від самого початку. Чи варто досліджувати ДНК диктатора, якщо це може ненавмисно воскресити ідеї, на яких ґрунтувався нацизм — віру в "чисту кров" і біологічну перевагу?

Автори фільму наполягають, що їхня мета зовсім не виправдати тирана біологічними факторами, а зрозуміти, як особисті, психологічні та фізіологічні чинники переплітаються в історії.

"Парадокс у тому, — зазначає Тюрі Кінг, — що якби сам Гітлер побачив результати цього аналізу, він, найімовірніше, відправив би самого себе в газову камеру".