Трагічна історія реального Робінзона, якого висадили на безлюдний острів за гомосексуальність

Сьогодні в 64 країнах світу одностатеві стосунки досі є підставою для кримінального переслідування, а покарання за них варіюються від тюремного ув'язнення до страти.

Такі дані оприлюднила Міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів, транссексуалів та інтерсексуалів (ILGA).

Однак у минулі століття реакція суспільства на одностатеві стосунки часто була ще жорстокішою. Це підтверджує історія, що сталася з голландським матросом у XVIII столітті.

"Субота, 5 травня 1725 року. За наказом командувача і капітанів голландського флоту мене, Ліндерта Газенбоша, на превеликий жаль, висадили на берег цього пустельного острова".

Ці слова триста років тому написав у своєму щоденнику голландський матрос після того, як його залишили на острові Вознесіння в Атлантиці - за 1540 км від африканського узбережжя та за 2300 км від Південної Америки.

У XVIII столітті розповіді про мандрівників були дуже популярні. Читачів особливо вразив роман Даніеля Дефо "Робінзон Крузо", що базувався на реальних подіях.

Але історія Гасенбоша - унікальна. Як пояснює історик Елвін Гофман, голландець опинився на острові Вознесіння не випадково - його умисно кинули напризволяще, покаравши за "содомію" (так в ті часи позначали гомосексуалів).

Викинутий на берег моряк

Трагічна історія голландця вперше спливла в січні 1726 року, коли команда англійського судна виявила на острові Вознесіння намет і щоденник з історією матроса. Його рештки, однак, так ніколи й не знайшли.

Описи пережитих Газенбошем поневірянь привезли до Англії, де переклали і опублікували.

Відомо, що Ліндерт Газенбош народився близько 1695 року в Гаазі. Він був єдиним сином Йоганнеса Газенбоша та Марії ван Бергенде.

Після смерті матері батько перевіз родину до Батавії (сучасна Джакарта), а Ліндерт, який був тоді підлітком, залишився в Нідерландах.

У 18 років він приєднався до Голландської Ост-Індійської компанії (VOC), спочатку простим матросом, а згодом дослужився до скарбника.

VOC, яку часто називають першою у світі багатонаціональною корпорацією, мала чималу торговельну силу в Азії, але її працівники страждали від жорстоких умов праці.

Майже десять років Гасенбош служив на аванпостах VOC у Батавії та Кочі (Індія).

У жовтні 1724 року він залишив Нідерланди, куди так і не повернувся.

Черепашаче м'ясо, кров і сеча

У якийсь момент під час плавання Газенбоша звинуватили в "мужолозтві".

Тоді це вважали одним з найтяжчих гріхів, який зазвичай карали стратою. Але у його випадку вирок полягав у висадці на безлюдний острів.

Голландцю залишили намет, біблію, насіння і діжку з питною водою.

Перший місяць Газенбош шукав на острові прісну воду і молився про порятунок.

Коли самотність стала нестерпною, він спробував приручити птаха, але той помер.

Він посадив цибулю, горох і капусту, але земля була неродюча, а врожаї - мізерні.

Найгірше було з водою - її джерело було за кілька кілометрів від узбережжя, де він добував собі їжу. За пів року джерело вичерпалося і голландець почав пити власну сечу.

За місяць в нього почалися галюцинації. У щоденнику він писав, що бачив "дух людини, яку колись знав".

Коли джерело води на острові пересохло, Газенбош вдався до відчайдушних заходів: пив кров птахів і черепах.

Його останні записи в щоденнику, датовані 14 жовтня 1725 року, були скупими й моторошними:

"Я поки що живий".

Забута історія

Понад два століття доля Гасенбоша лишалася напівзабутою.

У 1990-х роках голландський історик Міхіл Колберген натрапив у Морському музеї Амстердама на англійську брошуру з історією реального голландського "Робінзона Крузо", якого кинули напризволяще.

Заінтригований, він занурився в архіви Голландської Ост-Індійської компанії і побачив там ім'я Гасенбоша.

Моторошний запис у зарплатній відомості компанії підтвердив його долю: "17 квітня 1725 року на кораблі "Праттенбург" його засудили до висадки на берег з конфіскацією заробітної платні".

Кулберген виклав свої напрацювання в книзі "Голландський Робінзон Крузо" (Een Hollandse Robinson Crusoe), але трагічно помер від раку незадовго до виходу книги.

Три роки потому історик і письменник Алекс Рітсема натрапив на роботу Колбергена в одній з бібліотек Девентера.

Саме він опублікував 2011 року книгу "Голландський мандрівник на острові Вознесіння" (A Dutch Castaway on Ascension Island), донісши до читачів давно поховану історію Гасенбоша.