"Найнебезпечніший об'єкт Сонячної системи": як його пізнати?

Фрагменти астероїда Бенну, який американське космічне агентство НАСА назвало найнебезпечнішим об'єктом у Сонячній системі, привезли до Великої Британії.

На крихітні шматочки каміння й пилу чекає серія тестів й експериментів у лондонському Музеї природознавства, а також у Відкритому, Манчестерському та Оксфордському університетах.

Професорка Сара Рассел з Музею природознавства в інтерв'ю ВВС описала шматочок астероїда як невелику, але вагому пожертву американського космічного агентства.

Космічний апарат НАСА Osiris-Rex взяв зразок на поверхні 500-метрового астероїда Бенну у 2020 році.

Капсула зі здобутим матеріалом приземлилася у пустелі американського штату Юти два місяці тому.

НАСА дуже цікавиться цим астероїдом, чималою мірою і тому, що він має шанс зіткнутися з нашою планетою у найближчі 300 років. Саме тому його називають найнебезпечнішим об'єктом нашої планетної системи.

Ще більш важливим є те, що фрагмент астероїда може допомогти розширити наші уявлення про формування Сонячної системи 4,6 млрд років тому.

Секрет криється в хімічному складі Бенну, який практично не змінився з часом.

У дослідженні беруть участь сотні вчених у всьому світі.

Наприклад, команда Музею природознавства має значний досвід у техніці дифракції рентгенівських променів, за допомогою яких можна визначити типи мінералів та їх співвідношення у породі.

"У нас є рентгенівська установка, що дозволяє нам проводити експерименти, які іншим не під силу, - пояснює Ешлі Кінг з Музею природознавства. - Крім того, у нас неймовірна колекція мінералів, а отже є всі необхідні стандарти. Тобто ми можемо робити порівняння, які допоможуть нам у розрахунках".

Кінг може користуватися гарним набором приладів в інституті музею. Він також працюватиме на найбільшій у Британії рентгенографічній установці — Diamond Light Source, розміри якої можна порівняти з футбольним стадіоном.

Diamond генерує потужні пучки рентгенівських променів, забезпечуючи новий рівень чутливості й роздільної здатності.

Попередні аналізи, зроблені в НАСА за участю доктора Кінга, показали, що в породі Бенну є багато вуглецю і мінералів, що містять воду.

Це чудовий знак.

Існує теорія, що багаті на вуглець й воду астероїди, подібні до Бенну, могли зіграти роль у доставці на Землю на ранньому етапі її розвитку деяких ключових компонентів. Можливо, саме так планета отримала воду для своїх океанів та деякі хімічні сполуки, необхідні для зародження життя.

На перший погляд, 100 мг породи, передані Британії, — це не надто багато. Діаметр найбільших фрагментів становить менше ніж 2 мм, а деякі з найдрібніших ледь помітні неозброєним оком.

"Це лише чайна ложка, але уявіть собі, скільки окремих крупинок, наприклад, у чайній ложці цукру. Ми вивчатимемо цей матеріал по крупинці, — каже професорка Рассел, яка очолює групу планетарних матеріалів у музеї. - Можливо, це робота на все життя".

У запасі в НАСА ще чимало цікавого, хоча вчені самі не знають, скільки саме.

Повністю відкрити контейнер зі зразками, які доставив на Землю Osiris-Rex, поки що не вдалося — пластина, що закриває контейнер, не відкручується.

Вченим з Космічного центру ім. Джонсона у Техасі доводиться шукати для цього нові інструменти.

100 мг, які отримала Британія, - це мала частка 70 г породи, що висипалася з контейнера під час підготовки до повернення на Землю.

Але навіть ці 70 грамів — це на 10 грамів більше за мінімальну кількість ґрунту, який місія мала привезти на Землю.

Тому з вивільненням близько 200 грамів речовини можна не поспішати.

Вчені з Британії та інших країн сподіваються відзвітувати про перші результати своєї роботи на Конференції з місячних та планетарних наук у березні 2024 року.

Тоді ж, як очікують, в журналі Meteoritics & Planetary Science опублікують дві великі оглядові статті.

НАСА планує помістити більшість зразків Бенну в архів, щоб зберегти його для майбутніх поколінь — для вчених, які, можливо, ще навіть не народилися, щоб працювати у лабораторіях, яких сьогодні не існує. І використовуючи прилади, які ще треба винайти.