Арктичне сховище, де зберігають світові шедеври

Далеко за Полярним колом, на півдорозі між материковою частиною Норвегії та Північним полюсом, розташований архіпелаг Шпіцберген, або Свальбард.

Цей засніжений, гірський і віддалений регіон є домом для сотень білих ведмедів і кількох невеликих поселень.

Одне з них - Лонг'їр, найпівнічніше місто у світі, і саме на околицях цього поселення, у виведеній з експлуатації вугільній шахті, розміщений Арктичний світовий архів (АСА) - підземне сховище даних, де зберігають світові шедеври.

Клієнти платять за свої записи на плівці, яка може зберігатися у там протягом сотень років.

"Це місце для збереження інформації від технологічного старіння, часу та зносу. Це наша місія", - каже засновник архіву Рюне Б'єркестранд, ведучи нас всередину.

Вмикаючи налобні ліхтарі, ми спускаємося темним коридором і йдемо по старих залізничних коліях на 300 метрів углиб гори, доки не доходимо до металевих дверей архіву.

Всередині сховища стоїть контейнер, заповнений сріблястими пакетами, кожен з яких містить котушки, на яких зберігаються дані.

"Це - багато спогадів, багато спадщини", - каже Б'єркестранд.

"Тут може бути що завгодно - від оцифрованих творів мистецтва, літератури, музики, кіно до будь-чого іншого", - додає він.

З моменту відкриття архіву вісім років тому було до нього внесли понад 100 різноманітних творів установи, компанії та приватні особи з понад 30 країн.

Серед оцифрованих артефактів - 3D-скани та моделі Тадж-Махалу, колекції стародавніх рукописів із Ватиканської бібліотеки, супутникові спостереження Землі з космосу та знаменита норвезька картина "Крик" Едварда Мунка.

АСА - це комерційний проєкт, який працює завдяки технологіям норвезької компанії з архівування даних Piql, яку також очолює Рюне Б'єркестранд.

Ідея виникла завдяки Глобальному сховищу насіння - банку насіння, розташованому лише за кількасот метрів від архіву, який є резервом для відновлення сільськогосподарських культур після природних чи антропогенних катастроф.

"Сьогодні існує багато ризиків для інформації та даних, - зазначає Б'єркестранд. - Тероризм, війни, кібератаки".

На його думку, Шпіцберген - ідеальне місце для розташування надійного сховища даних.

"Воно далеко від усього! Далеко від війн, криз, тероризму, катастроф. Що може бути безпечнішим?" - каже він.

Під землею темно, сухо й холодно, температура нижче нуля зберігається протягом усього року - ці умови, за словами Б'єркестранда, ідеально підходять для збереження плівки на століття.

Якщо глобальне потепління призведе до танення товстої арктичної вічної мерзлоти, сховище все одно буде достатньо міцним, щоб зберегти свій вміст, запевняє він.

У кінці сховища знаходиться ще одна велика металева коробка, що містить Code Vault від GitHub.

Ця компанія-розробник програмного забезпечення зберегла тут сотні котушок із відкритим вихідним кодом - основою операційних систем, програмного забезпечення, вебсайтів та додатків.

Тут також зберігаються мови програмування, інструменти штучного інтелекту та кожне активне публічне сховище на їхній платформі, авторами яких є 150 мільйонів користувачів.

"Для людства надзвичайно важливо забезпечити майбутнє програмного забезпечення, адже воно стало критично важливим для нашого повсякденного життя", - каже BBC головний операційний директор GitHub Кайл Дейгл.

Він зазначив, що його компанія досліджувала різноманітні рішення для довготривалого зберігання, проте це залишається для них викликом.

"Деякі з наших наявних механізмів можна зберігати дуже довго, але для їх зчитування потрібні технології", - каже він.

У штаб-квартирі Piql на півдні Норвегії дані кодують на світлочутливу плівку.

"Дані - це послідовність бітів і байтів", - пояснює старший розробник продукту Олексій Манцев, тримаючи в руках плівку, що проходить через котушку.

"Ми перетворюємо цю послідовність бітів, отриману від даних наших клієнтів, у зображення. Кожне зображення (або кадр) має близько восьми мільйонів пікселів", - додає він.

Після експонування та проявлення плівка набуває сірого відтінку, але якщо придивитися ближче, вона нагадує масу крихітних QR-кодів.

Цю інформацію неможливо видалити або змінити, і її легко відновити, пояснює Манцев.

"Ми можемо відсканувати її й декодувати дані так само як зчитуємо їх із жорсткого диска, але в цьому випадку ми зчитуватимемо їх із плівки", - пояснює він.

Одне з ключових питань, що виникає під час довгострокового зберігання даних, - чи зможуть люди в майбутньому зрозуміти, що збережено і як це відновити через багато століть.

Цей сценарій Piql також передбачив: на плівці друкується інструкція, яку можна збільшити та прочитати оптичним методом.

Щодня людство використовує та генерує більше даних, ніж будь-коли раніше, але експерти давно застерігають про можливу "цифрову темну епоху", коли технологічний прогрес зробить попереднє програмне та апаратне забезпечення застарілим.

Це може означати, що файли та формати, які ми використовуємо зараз, можуть спіткати та ж доля, що й дискети та DVD минулого.

Багато компаній пропонують послуги з довгострокового зберігання даних.

Найпоширенішою формою є касети з магнітною стрічкою, відомі як LTO (Linear Tape Open), але новітні інновації обіцяють революціонізувати способи збереження інформації.

Наприклад, проєкт Project Silica від Microsoft розробив скляні панелі товщиною 2 мм, на які потужними лазерами записують блоки даних.

Тим часом команда вчених з Університету Саутгемптона створила так званий 5D-кристал пам'яті, на якому збережено запис людського геному.

Цей запис також розмістили в сховищі Memory of Mankind, іншому архіві для збереження історичних документів, захованому в соляній шахті в Австрії.

Арктичний світовий архів приймає внески тричі на рік, і під час візиту BBC серед останніх котушок, що були розміщені в сховищі, були записи мов під загрозою зникнення та рукописи композитора Шопена.

Фотограф Крістіан Клауверс, який документує острови південного Тихого океану, яким загрожує підвищення рівня моря, також додав сюди свої роботи.

"Я зберіг кадри та фотографії, візуальні свідчення Маршаллових островів", - каже він.

"Найвища точка острова - три метри, і вони стикаються з величезним впливом зміни клімату", - додає фотограф.

"Це сюрреалістично і дає відчуття смирення", - каже архівістка Джоанн Шортленд, керівниця колекцій спадщини у Jaguar Daimler Heritage Trust, після внесення до архіву записів, інженерних креслень та фотографій історичних моделей автомобілів.

"Так багато форматів застарівають, - каже вона. - Потрібно постійно змінювати формат файлу та переконуватися, що він буде доступним через 20 або 30 років".

"Цифровий світ має безліч проблем".