Чоловік понад 20 років чекає на страту за вбивство власної дитини. Він заперечує провину

Понад 20 років Роберт Роберсон чекає на страту за злочин, якого, за його словами, він не коїв.

У 2003 році його засудили за вбивство дворічної доньки Ніккі після того, як лікарі за результатами розтину дійшли висновку, що вона померла внаслідок жорстокого поводження.

Але Роберсон, його адвокати та багато інших людей стверджують, що вона померла не від "синдрому струшеної дитини", як казали прокурори, а від ускладнень, пов'язаних із пневмонією.

Проте прокурори наполягають, що нові докази Роберсона не заперечують їхню тезу про те, що дитина померла від травм, завданих батьком.

У Робертсона сформувалася група підтримки, яка закликає до його помилування напередодні страти. До неї входять 86 законодавців Техасу від обох основних партій, десятки медичних і наукових експертів, активісти аутизму, адвокати, автор бестселерів Джон Грішем і навіть головний детектив у справі.

"У справі Роберта не було злочину, але ми збираємося вбити за це людину в Техасі", - сказав Грішем журналістам у вересні.

У 2023 році апеляційний суд дійшов висновку, що доказів для скасування вироку недостатньо. Верховний суд відмовився розглядати його справу.

Останні відчайдушні спроби Роберсона оскаржити вирок провалилися. Техаська рада з питань помилування та умовно-дострокового звільнення мала б рекомендувати помилування до 15 жовтня, а затвердити його має губернатор Грег Еббот.

"Ми маємо зробити все можливе, щоб натиснути на гальма, перш ніж це заплямує техаське правосуддя на цілі покоління", - сказав представник Демократичної партії штату Джо Муді.

Незвична кількість страт

Справа Роберсона стала останньою в низці резонансних справ смертників, які останніми тижнями привернули значну увагу громадськості.

Мая Фоа, директорка Reprieve US, організації, яка виступає проти смертної кари, розповіла ВВС, що зараз у країні спостерігаються "бум страт".

Минулого тижня Верховний суд заслухав аргументи щодо скасування вироку Річарду Глоссіпу, визнаному винним у організації вбивства свого боса. Його страту в Оклахомі призначали вже дев'ять разів.

Суд має вирішити, чи слід скасувати його вирок на підставі твердження про те, що прокуратура приховала інформацію про ключового свідка обвинувачення, який також збрехав під присягою.

Суд уже призупинив виконання страти.

Водночас минулого місяця Верховний суд відмовився зупинити страту Марселлуса Вільямса, темношкірого чоловіка, засудженого за вбивство журналіста в 1998 році.

Згодом прокуратура висловлювала сумніви в його винуватості, а родина жертви виступала проти його страти. Його стратили 24 вересня.

Того ж тижня стратили чотирьох інших чоловіків - найвищий показник страт з 2003 року. За словами Робін Магер, виконавчої директорки Інформаційного центру про смертну кару, некомерційної дослідницької організації, яка критично ставиться до застосовання смертної кари в Америці, така кількість є "незвичною".

"Незвична кількість страт не була результатом якоїсь окремої події чи скоординованих зусиль", – каже вона.

"Вони просто відображали плани обраних державних посадовців, які все більше відходять від інтересів і пріоритетів своїх виборців щодо смертної кари", - додала вона.

Опитування свідчать про те, що підтримка смертної кари за останні 30 років знизилася, а нещодавнє опитування Gallup показало, що підтримують смертну кару 53% американців.

Якщо Роберсона таки стратять, його смерть стане 19-ю стратою у 2024 році.

Ситуація зі смертною карою відрізняється у різних штатах. Двадцять три штати не мають смертної кари, а ще 15 не страчували нікого протягом щонайменше п’яти років. Минулого року всі 24 страти припали на п’ять штатів – Техас, Оклахому, Флориду, Міссурі та Алабаму.

Синдром струшеної дитини

Якщо смертний вирок Роберсону виконають, він стане першою людиною в США, яку стратять у справі про "синдром струшеної дитини".

Раніше медичні експерти використовували цей термін для опису травм головного мозку та смерті дітей, яких сильно трясли або з яких знущалися. Але в останні роки він став предметом пильної уваги через те, як його використовували в судових справах.

У 2009 році Американська академія педіатрії змінила термін "синдром струшеної дитини" на "насильницьку травму голови". Незалежно від назви, це основна причина смертельних травм головного мозку у дітей до двох років.

Зазвичай її діагностують після виявлення ознак крововиливу в сітківку ока, набряку мозку та крововиливу в мозок.

Попри те, що цей діагноз широко визнаний медичною спільнотою, нещодавній спільний звіт педіатричних організацій підкреслив необхідність ретельного вивчення інших можливих причин перед тим, як робити висновок, що травми були спричинені жорстоким поводженням.

За словами Роберсона, перед смертю Ніккі впала з ліжка. Він каже, що заспокоїв її та знову заснув, але коли він прокинувся, вона не дихала, а її губи були сині. Роберсон каже, що відвіз її до лікарні, де лікарі сказали, що у неї були ознаки смерті мозку. Наступного дня вона померла.

Судові документи свідчать, що медичний персонал одразу запідозрив насильство через синці на її голові, набряк мозку та кровотечу за очима. Розтин, проведений після арешту Роберсон, встановив, що вона померла від удару по голові тупим предметом, і її смерть визнали вбивством.

Адвокати Роберсона стверджують, що нові докази свідчать про те, що на момент смерті у неї була пневмонія, яка переросла в сепсис.

За кілька днів до її смерті Роберсон неодноразово возив її до лікарів. Його адвокати зазначили, що їй призначили ліки, які дітям більше не дають, оскільки вони можуть викликати серйозні ускладнення. Вони стверджують, що ліки, а також її падіння, могли пояснити синці, набряки та кровотечі, які лікарі виявили в її мозку та позаду очей.

У Роберсона після засудження також діагностували аутизм, що, на думку його адвокатів, пояснює відсутність емоцій, яку поліція спостерігала під час смерті його доньки, і яка налаштувала їх проти нього.

Браян Вортон, провідний детектив у справі Роберсона, який свідчив проти нього на суді, є одним із тих, хто зараз просить помилування для чоловіка.

"Мене назавжди переслідуватиме та роль, яку я зіграв у допомозі державі відправити цю невинну людину в камеру смертників, - написав він у листі підтримки. - Справа Роберта назавжди залишиться тягарем для мого серця і душі".