"Крилаті щурі". Чому люди не люблять міських голубів

Багато міських жителів не люблять голубів. Чим ці птахи не догодили і чи справедливе таке ставлення - ВВС спробувала розібратись.

Голуби - одні з найдавніших супутників людини. Однак сьогодні їх сприймають, як настирливих набрид, що гніздяться всюди і какають на пам'ятки, тротуари та людей.

За ними також закріпилася репутація брудних і небезпечних істот.

У 1966 році уповноважений парками Нью-Йорка назвав голубів "щурами з крилами" і незабаром це словосполучення стало мейнстримом.

"З малого подразника голуб перетворився на символ того, що ми вважаємо несумісним з міським ландшафтом", - каже соціолог Колін Джеролмак.

Але так було не завжди.

Протягом тисячоліть до голубів ставилися із симпатією і навіть шаною.

Один імператор Великих Моголів був таким великим шанувальником голубів, що возив із собою близько 20 000 птахів. А британський вчений Чарльз Дарвін мав голубник, де тримав 90 птахів.

Наприкінці XIX століття спортивну стрілянину по голубах засуджували, її пізніше навіть виключили зі списку олімпійських видів.

Як так сталося, що сьогодні ці птахи викликають стільки негативу?

Звідки взялися міські голуби

Голуби нерозривно пов'язані з людиною, вони пристосувалися до життя у містах.

Міський голуб походить від дикого сизого (Columba livia), що й досі живе у своїх природних ландшафтах — на рівнинних і гірських територіях у зонах м'якого клімату.

Ареал проживання дикого виду простягався від півдня Британських островів і Піренейського півострова через Кавказ і Середню Азію до Саян і від Північної Африки через Малу Азію, Іран і Афганістан до Індії та Західного Китаю.

Нині дикі популяції - нечисленні, вони збереглися мозаїчно у глухих місцях, віддалених від людських поселень.

У раннє середньовіччя сухопутними і морськими торговельними шляхами голуби поширилися по світу.

Відомий німецький дослідник природи Альфред Брем називав цих птахів громадянами світу, тому що вони мешкають скрізь, за винятком Північного і Південного полярного кола.

Паралельне існування

Життя міських голубів тісно пов'язане з життям людей. Вони ходять вулицями міст, ховаються у затишних куточках людської архітектури та їдять залишки людської їжі.

Одне дослідження показало, що голубів, як правило, приваблюють рукотворні споруди та місця діяльності людини, а дика природа, як-от густі ліси, - відлякує.

Голуби, що, похитуючи головами, ходять вулицями Лондона, Нью-Йорка, Сінгапуру, Кейптауна та інших великих міст світу, дуже залежать від людей. Але чимало міських жителів їх не люблять: штовхають, ловлять, цькують, стріляють по них.

Діти з дозволу дорослих переслідують цих птахів, викликаючи в них легку паніку. І таких прикладів можна навести чимало.

Соціальна помилка

Ще у 2016 році ірраціональна нелюбов багатьох людей до голубів зацікавила Вероніку Севільяно з Автономного університету Мадрида.

Тоді вона працювала із Сьюзен Фіск, професоркою психології Принстонського університету, що вивчає, як у людей формуються упередження проти певних соціальних груп.

Дослідниць зацікавило, чи можуть люди ставитись упереджено до певних видів тварин так, як вони роблять з людьми.

Виявилось, що ми застосовуємо до голубів ті ж самі правила соціального судження, що й до людей.

Севільяно пояснює, що наші переконання часто формуються автоматично на основі стереотипів та уявлень, які не мають жодного підґрунтя.

Як пояснює науковиця, майже кожна несприятлива думка про голубів, є міфом.

Візьмемо, наприклад, ідею про те, що дикі голуби - дурні.

Дослідження довели, що вони мають чудові здібності.

Почнемо з того, що у голубів гарна пам'ять: вони можуть ідентифікувати окремих людей за рисами обличчя та здатні пам'ятати напрямок конкретної подорожі протягом багатьох років після повернення додому.

У голубів складне внутрішнє життя. Експерименти показали, що вони навіть здатні розібратися в таких поняттях, як простір і час – дивно, враховуючи той факт, що у них, на відміну від людей, немає кори головного мозку, яка відповідає за складні когнітивні процеси.

Нещодавно вчені виявили, що голуби вирішують певні проблеми аналогічно алгоритмам штучного інтелекту, використовуючи метод проб і помилок, щоб навчитися розпізнавати закономірності та прогнозувати кращі рішення.

Сьюзен Фіск каже, що голуби часто нагадують їй собак: вони розумні, товариські і можуть бути дуже лагідними до людей.

У 2020 році некомерційна організація із захисту прав тварин Peta запустила кампанію з перейменування голубів на "небесних цуценят", оскільки вони "публічно какають, просять їжу і впізнають людей, які виявили до них доброту".

Можливо, найгірше звинувачення проти голубів полягає в тому, що вони розносять хвороби.

Але регулятори охорони здоров'я не змогли підтвердити жодного випадку смертельного зараження людей від цих птахів.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно фіксують близько 59 000 випадків сказу у людей, 99% з яких передаються через собак.

Вважають, що багато інших патогенів можуть передаватися від собак та котів, включаючи супербактерію MRSA.

Враховуючи ці дані, експерти наполягають, що наша гидливість до голубів - недоречна.

Несподіваний поворот

Надіра Фабер з Бременського університету пояснює, що негативне ставлення до голубів можна інтерпретувати як спесишизм – дискримінацію одного виду іншим, або тварин людиною.

Втім голуби, на її думку, є цікавим випадком.

Ці птахи здавна асоціювалися з любов'ю, родючістю та небесною красою у різних культурах, від вавилонян до давніх греків.

У ХVI столітті імператор Великих Моголів Акбар Великий навчив голубів робити складні трюки в повітрі.

У вікторіанській Британії ці птахи набули чималої популярності. По всій країні виникли клуби, де голубівники хвалилися одне перед одним рідкісними породами.

Під час Другої світової війни голуби виявляли неабиякий героїзм, врятувавши тисячі людських життів.

Коли до першого мобільного телефону були ще десятиліття, а провідний зв'язок постійно обривався, часто єдиним "аварійним" засобом зв'язку була голубина пошта.

За свою доблесну службу 32 британські голуби були нагороджені Медаллю Дікіна - найвищою військовою британською нагородою для тварин.

Американський голуб Джо прославився на весь світ завдяки тому, що врятував ціле селище.

Навіть сьогодні білі голуби є символами миру та любові, тоді як їхні найближчі родичі вважаються паразитами.

"Дивно, що одні й самі види можуть, залежно від часу й культури, належати до різних категорій", — резюмує професорка Фабер.