Внутрішнє ядро Землі, можливо, змінило форму. Що відбувається

За останні 20 років внутрішнє ядро Землі, можливо, змінило свою форму, припускає група науковців.

Професор Джон Відейл, який очолив дослідження (його роботу опублікували в науковому журналі Nature Geoscience), вважає, що форма ядра в деяких місцях деформувалася на 100 м і більше у висоту.

Ядро Землі відіграє ключову роль в існуванні нашої планети, оскільки воно створює магнітне поле, що захищає життя від сонячної радіації.

Внутрішнє ядро обертається незалежно від рідкого зовнішнього ядра та інших частин планети. Без цього руху Земля могла б загинути і перетворитися на безплідний Марс, який втратив своє магнітне поле мільярди років тому.

Зміна форми внутрішнього ядра може відбуватися в місцях, де край твердого внутрішнього ядра стикається із надзвичайно гарячим рідким металевим зовнішнім.

У рамках нового дослідження вчені спочатку намагалися з'ясувати, чому внутрішнє ядро могло уповільнитися до швидкості, меншої, ніж обертання самої Землі, а потім знову прискоритися у 2010 році.

Розуміння принципів роботи ядра Землі допомагає скласти уявлення про магнітне поле, що захищає планету, зокрема, про те, чи може воно ослабнути або зовсім зникнути.

Внутрішня частина нашої планети - надзвичайно загадкове місце. Ядро розташоване на відстані близько 6,5 тис. кілометрів від поверхні Землі, і, попри всі зусилля, вченим досі не вдалося дістатися до нього.

Щоб розгадати його секрети, деякі дослідники вимірюють коливання ударних хвиль, що виникають під час землетрусів.

Поведінка хвиль дає змогу визначити тип матеріалу, через який вони проходять, зокрема у внутрішньому ядрі.

У новому дослідженні розглядалися сейсмічні хвилі землетрусів, які повторювалися в одному й тому самому місці з 1991 по 2023 рік. Це дало змогу показати, як змінюється внутрішнє ядро Землі з плином часу.

Професор Джон Відейл, вчений-землезнавець з університету Південної Каліфорнії, знайшов підтвердження теорії про те, що за цей період внутрішнє ядро сповільнилося - і це сталося близько 2010 року.

Крім цього відкриття, його команда також знайшла свідчення зміни форми внутрішнього земного ядра.

Судячи з усього, це відбувається на межі внутрішнього і зовнішнього ядра, де внутрішнє - близьке до точки плавлення. Деформацію може викликати потік рідини з зовнішнього ядра, а також тяжіння нерівномірного гравітаційного поля.

Професор Хрвоє Ткальчич з Австралійського національного університету (він не брав участі в самому дослідженні) вважає, що в роботі представлена "цікава концепція, яку варто вивчати далі".

За його словами, це може дозволити вченим "зробити більш обґрунтовані оцінки деяких важливих властивостей матеріалу внутрішнього ядра, таких як в'язкість, яка для сучасної науки є однією з найменш вивчених параметрів".

Рідке зовнішнє ядро поступово замерзає, перетворюючись на тверде внутрішнє ядро, але пройдуть мільярди років, перш ніж воно стане повністю твердим.

Це майже напевно означатиме кінець життя на Землі, але на той час планету, найімовірніше, вже поглине Сонце.

Робота професора Відейла - лише одне з досліджень експертів в усьому світі, які вивчають процеси в земному ядрі та ведуть щодо цього наукові дискусії.

"У науці ми зазвичай намагаємося вивчати речі, доки не зрозуміємо їх", - пояснює професор.

"Цілком імовірно, це відкриття ніяк не вплине на наше повсякденне життя, але ми дуже хочемо зрозуміти, що відбувається в центрі Землі", - додає він.

Ядро Землі: чому це відбувається

Можливо, зміни пов'язані зі змінами в магнітному полі Землі.

"За останні кілька десятиліть у магнітному полі в різний час відбувалися коливання, і ми хотіли б знати, чи пов'язано це з тим, що ми спостерігаємо на межі внутрішнього ядра", - сказав він.

Джон Відейл закликав з обережністю ставитися до гучних заяв про те, що висновки його дослідження можуть свідчити про швидке припинення обертання ядра Землі.

Він зазначив, що вчені ще дуже багато чого не розуміють. "Ми не впевнені на 100%, що правильно інтерпретуємо ці зміни", - сказав учений.

І додав, що межі наукових знань постійно змінюються і, так само як багато інших дослідників, у минулому він помилявся.