Помер легендарний Джорджо Армані - дизайнер, який зробив революцію у моді

У віці 91 року помер італійський модельєр та мільярдер-власник бренду Джорджо Армані.

Він був взірцем італійського стилю та елегантності, переосмисливши чоловічі та жіночі костюми для сучасної аудиторії.

Армані також був шанованим бізнесменом, а його компанія приносила понад 2,6 млрд доларів на рік.

Компанія Armani, яка починалася як модний бренд, значно розширилася і тепер включає сфери музики, спорту та навіть розкішних готелів.

У заяві на сторінці бренду в інстаграмі йдеться, що Армані "працював до останніх днів, присвятивши себе компанії, колекціям та численним майбутнім проєктам - та був невтомним до кінця".

Джорджо Армані став першим дизайнером після Коко Шанель, хто суттєво змінив те, як люди вдягаються.

Народжений у довоєнну епоху суворих традицій і стилів, він сприяв зростанню соціальної гнучкості у другій половині ХХ століття.

Насамперед його пам'ятатимуть як реформатора костюма - він надав йому більшої м'якості для чоловіків і популяризував його серед жінок.

Армані усунув обмеження і жорсткі форми, які панували до нього, - зробивши так, що чоловіки почувалися витонченими, а жінки відчули силу у робочому середовищі.

Газети називали його "першим постмодерністським дизайнером". У багатьох аспектах він був революціонером.

Джорджо Армані народився в П'яченці, на півночі Італії, 11 липня 1934 року.

Комфортне життя його родини середнього класу зруйнувала війна, і його найпершим спогадом стало відчуття голоду.

Армані грався на вулиці з нерозірваними артилерійськими снарядами, поки один не вибухнув. Він отримав важкі опіки, а його близький друг загинув.

"Війна, - пізніше скаже він, - навчила мене, що не все є гламурним".

У молодості Армані вагався з вибором шляху.

У 1956 році він почав вивчати медицину, але покинув університет через три роки і пішов до армії.

Швидко втомившись від військового життя, він знайшов роботу оформлювачем вітрин у La Rinascente - універмазі в Мілані, - де швидко підіймався кар'єрними сходами.

Більшість дизайнерів вчаться у майстрів або у модних школах - але Армані здобував освіту прямо на торговельній залі.

Він дізнався, які тканини подобаються покупцям та їздив на текстильні фабрики, щоб їх купувати. Він став експертом у тому, як виготовляється тканина, і використав ці знання для вдосконалення крою.

Невдовзі Армані працював на Ніно Черруті - впливового дизайнера високої моди. Вже за кілька місяців Черруті попросив його перебудувати підхід компанії.

Середній клас 1960-х не міг дозволити собі високу моду, але прагнув стильного і виразного вигляду.

Маючи експертизу в тканинах, Армані запропонував рішення. Його добірні матеріали дозволили створити чоловічу лінію з чітким, точним кроєм, яку можна було виробляти масово.

Цей виразно італійський стиль почав впливати на спосіб, у який одягалася модна публіка.

У 1966 році Армані зустрів Серджо Галеотті, молодого архітектора-початківця. Галеотті швидко залишив власну кар'єру й почав працювати разом із коханим.

Маючи величезну впевненість у таланті Джорджо, він підштовхнув Армані створити власну справу.

Галеотті керував бізнесовим боком компанії - і навіть продав свій Volkswagen, щоб зібрати стартовий капітал.

Вони почали скромно - перший офіс був таким темним, що Армані зняв абажури з ламп, аби бачити тканини. Але їхня робота стала справжньою революцією в моді.

У загальних рисах Армані зробив чоловічий одяг м'якшим, а жіночий - жорсткішим.

Чоловічі костюми стали м'якшими та більш чуттєвими - вони відображали зміни у тому, як чоловіки бачили себе у 1960-х.

Водночас у тому, що дедалі більше жінок виходило на роботу, Армані також побачив для себе можливість.

"Я зрозумів, що їм потрібен спосіб одягатися на рівних із чоловіками, - казав він. - Щось, що давало б їм гідність у професійному житті".

Елегантні костюми Армані для жінок стали альтернативою важким і незручним сукням, які їхні матері носили на роботу. Вони зберігали жіночність, але водночас були потужною заявою про рівність.

У 1978 році компанія підписала угоду з виробником одягу GFT, що дало їй можливість виготовляти розкішний одяг прет-а-порте у великих масштабах.

Того ж часу Армані здійснив великий маркетинговий прорив.

Він отримав контракт на костюми для Річарда Гіра у фільмі "Американський жиголо". У майже кожній сцені стрічки 1980 року привабливий герой Гіра був повністю одягнений в Армані.

Це було бачення Армані, підсилене Голлівудом, - і реклама, яку не можна було купити за гроші.

Далі він одягав зірок на червоній доріжці "Оскара" і створював костюми для десятків фільмів та телешоу: зокрема "Недоторканні" та культового серіалу 1980-х "Погані хлопці Маямі".

За десятиліття він став найбільш продаваним європейським дизайнером у США. Як наслідок, Мілан перетворився на серйозний комерційний та творчий центр світової моди - другий після Парижа.

Він розширив бренд: запустив Armani Jeans та Emporio Armani, а завдяки угоді з L'Oreal додав парфуми.

Згодом з'явилися окуляри, спортивний одяг, косметика та аксесуари. Під одним брендом сформувався цілий стиль життя, до якого прагнули модники. Журнал GQ описав це як "тотальний образ".

У 1985 році Серджо Галеотті помер від хвороби, пов'язаної зі СНІДом, у віці 40 років.

Армані, який був дуже приватною людиною, замкнувся в собі й думав про відставку. Врешті він вирішив продовжувати, а не "зрадити всі надії Серджо".

Віддаючи шану своєму давньому партнеру в особистому і діловому житті, Армані сказав: "Він допоміг мені повірити у власну роботу, у власну енергію".

У рідкісному інтерв'ю 2001 року Армані запитали про найбільший провал у його кар'єрі. "Не зміг зупинити смерть мого партнера", - відповів він.

Не маючи сім'ї, яка б його відволікала, він присвятив життя розбудові своєї імперії.

Поки модні конгломерати скуповували інші бренди, Армані відмовився від зовнішніх інвестицій.

Натомість він сам перетворив компанію на величезний глобальний бізнес і зберіг контроль над фінансами й творчістю. Це зробило його мільярдером.

У 2000 році Музей Гуггенхайма в Нью-Йорку влаштував виставку його робіт.

Вона продемонструвала потужний вплив Армані на соціальні зміни у ХХ столітті й сміливо заявила, що "дизайн може бути мистецтвом".

Він припинив використовувати моделей із низьким індексом маси тіла після того, як одна з них - Ана Кароліна Рестон - померла від анорексії.

У 2010 році до його портфоліо додався готельний бізнес із відкриттям Burj Khalifa у Дубаї, де інтер'єри розробив сам Армані.

Будучи затятим прихильником спорту, він створював костюми для "Челсі" та збірної Англії, а також форму для олімпійської збірної Італії у 2012 році.

У 2014 році він публічно посварився з головною редакторкою американського Vogue Анною Вінтур, коли та не відвідала показ його нової колекції. Вона пояснила це накладкою в графіку, але їй приписують слова, що "епоха Армані завершилася".

Навіть у десятому десятилітті життя Армані продовжував представляти нові колекції на подіумах Парижа і Мілана.

У березні 2025 року він сказав, що його показ у Мілані мав на меті "згладити гострі кути світової політики".

"Я хотів уявити нову гармонію, - сказав він, - бо вважаю, що саме це нам усім потрібно".

А у лютому 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він висловив підтримку Україні та провів показ у рамках Тижня моди у Мілані у повній тиші.

У приватному житті він був організованим і діловим.

Журнал New York описав його як "дисциплінованого" та "відданого самоконтролю і стриманості, що можуть здаватися холодністю".

Щоранку Армані плавав у власному басейні. Його довжина була 50 ярдів, але ширина лише ярд - з рівно такою кількістю води, щоб можна було робити запливи.

Для декого цей дизайн басейну втілював підхід дизайнера до життя і бізнесу: мінімалістичний, точний і створений для конкретної мети.

Упродовж усієї кар'єри його роботи залишалися в гармонії зі змінами у суспільстві.

Це гостре відчуття соціального спрямування походило з його раннього досвіду у торговельній залі міланського універмагу.

Там усе вирішували покупці - і хороший дизайнер мав пристосовуватися до їхніх змінних потреб.

Протягом 65 років Армані присвятив себе цьому завданню. І це принесло йому статки, які Forbes оцінив у 13 млрд доларів.

"Я ніколи не буваю задоволений, - якось сказав він журналісту. - Насправді, як людина, яка завжди незадоволена і одержима пошуком досконалості, я не здаюся, доки не отримаю результату, який хочу".