Наймиліші котеджі: рецепт затишку від британців

Чи може бути краще місце восени, ніж у затишному домі? Дім під солом'яною стріхою – це романтика, екологічність, і водночас давня традиція, яка нині переживає своє відродження у Британії.

Чим довші ночі і ближче зима, тим частіше ми мріємо про затишний, мальовничий котедж в сільській місцевості.

У соціальних мережах естетика котеджного стилю не згасає, і навіть породжує популярний хештег cosycore - "затишненько-спокійненько".

Зображення рясніють 100-відсотково британськими котеджами, дахи яких вкриті соломою, а троянди гарно обрамляють їхні вхідні двері.

У TikTok ідеалізований солом'яний котедж тепер є переконливим символом комфорту, безпеки, автентичності та простоти. Вони збирають мільйони переглядів.

Відео на тему культури затишку продають ідилію буколічного сільського життя, схожу на бляшанку з шоколадними цукерками, - камера любовно рухається повз розкішні котеджні сади, а потім заходять у приміщення, показуючи затишні, гостинні гавані з гарячими кухлями чаю, низькими стелями, дерев'яними балками та порцеляною з візерунком верби, майстерно розставленою на старовинних валлійських комодах.

Більшість солом'яних котеджів у Великій Британії розташовані у Східній Англії, Дорсеті, Девоні, Вілтширі та Котсволдсі, а також у сільських районах Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії.

Вони також зустрічаються в Республіці Ірландія, Німеччині, Нідерландах, Данії, Сицилії, Бельгії та Франції.

Зразки цієї народної архітектурної традиції є навіть у пасторальному селі, побудованому для Марії-Антуанетти у Версалі, вони забезпечували королеві Франції втечу від офіційного придворного життя.

У 2006 році британський котедж був оспівуваний у романтичній комедії Ненсі Маєрс "Свята".

Котедж Роузгілл з нерівним дахом, вкритим снігом, став зворушливим тлом для закоханих персонажів, яких зіграли Джуд Лоу та Кемерон Діас. Хоча це був вигаданий котедж (його збудовано для фільму), це любовне гніздечко було переконливо змодельовано за зразком справжнього котеджу "Жимолость" у Голмбері-Сент-Мері, графство Суррей.

В Англії солома, водяний очерет або верес залишалися єдиним покрівельним матеріалом, доступним для більшості населення сіл та містечок до кінця 1800-х років. Однак кількість солом'яних котеджів різко скоротилася з часів промислової революції.

Цього року британська благодійна організація Heritage Crafts додала валлійське та ірландське народне солом'яне покриття до свого червоного списку ремесел, що під загрозою зникнення.

Спеціалізовані навички, необхідні для створення солом'яного покриття, не передаються з покоління в покоління, як це було традиційно, тому кількість кваліфікованих фахівців зменшується. Солом'яні дахи також потрібно регулярно перекривати, що робить утримання таких котеджів дорогим.

"Зараз вважають, що у Великій Британії налічується від 50 до 60 тисяч будинків із солом'яними дахами. Близько 75% з них є пам'ятками архітектури", – розповідає BBC Ендрю Раффл, секретар Національного товариства майстрів-тетчерів, покрівельників, які спеціалізуються на солом'яних дахах.

"Ми також вважаємо, що у Великій Британії є близько 800 тетчерів, для яких догляд за цими будинками - справжня пристрасть".

У Вельсі та Шотландії є багато солом'яних котеджів, які можуть похвалитися власними версіями затишної культури – вони називаються cwtch валлійською та coorie шотландською.

Солом'яні дахи також відроджуються і в сучасній архітектурі. Одним із яскравих прикладів у Великій Британії є дах Центру підприємництва в Університеті Східної Англії. А архітектурні бюро Sanei Hopkins та Richard Parr Architects спроєктували солом'яні будинки, підтверджуючи одночасно їхню романтичну привабливість та стійкість.

"На нашу думку, відродження солом'яних дахів з'явилося завдяки ширшому пошуку натуральних матеріалів з низьким рівнем впливу на довкілля, які б пов'язували будівлі з місцем", – розповідає BBC Абігейл Гопкінс із архітектурного бюро Sanei Hopkins. Її партнером є співзасновник Амір Саней.

"Нещодавно ми обрали солому для нашого сімейного будинку в Саффолку, оскільки вона дуже відповідає цій місцевості: у Саффолку існує давня традиція солом'яних стріх. Поруч росте водяний очерет, що робить його використання доречним та ефективним".

Ось кілька прикладів солом'яних будинків у Великій Британії.

Коттедж Енн Гетавей поблизу Стратфорда-на-Ейвоні, Ворвікшир

"Солом'яні хатинки викликають різноманітні асоціації, що походять з міфів та літератури", – розповідає BBC Метт Кері-Вільямс, засновник однойменної лондонської художньої галереї, який володіє солом'яною хатинкою у Вілтширі.

Вони з'являються у "Червоній Шапочці" Шарля Перро та "Гоббіті" та "Володарі перснів" Дж. Р. Р. Толкіна.

Цьому опису також відповідає хатинка Енн Гетевей – фахверкова будівля. Її будівництво розпочалося у 1463 році. Кажуть, що Вільям Шекспір, який пізніше став її чоловіком, залицявся до Гетевей саме там.

"На мою думку, хатинка з солом'яною стріхою має бути розташована в трохи безладному, але бездоганно красивому котеджному саду", – додає Кері-Вільямс.

У саду Стратфорда-на-Ейвоні цвітуть мальви та дельфініуми - одні з тих рослин, які часто згадуються у п'єсах Шекспіра.

Коттедж Томаса Гарді, Верхній Бокгемптон, Дорсет

Поет і романіст Томас Гарді народився в цьому котеджі, збудованому його прадідом у 1800 році з суміші невипаленої глини та соломи під солом'яним дахом.

"Солома добре поєднується з будь-якими будівельними матеріалами, що робить її такою універсальною", — каже Раффл.

Гарді написав свій роман "Далеко від шаленої юрми" в цьому котеджі та прожив там до 34 років.

"Традиційні солом'яні дахи приваблюють своїми округлими контурами, — каже Кері-Вільямс. - Їхня криволінійність і те, як вони дають відчуття комфорту, викликають радість. Вони виглядають органічно і просто кричать: "Затишок!".

Затишок цих котеджів, можливо, задовольняє смак багатьох до стилю шеббі-шик у доступному форматі — без лякаючої величності старих заміських будинків.

Котедж у Сенді Лейн, Вілтшир

Кері-Вільямс та його чоловік, Донні Рорк, кажуть, що вони з першого погляду закохалися у свій котедж 18-го століття в селі під назвою Сенді Лейн.

"Ми вважаємо, що це поєднання котеджів, побудованих як житлові приміщення для персоналу сусіднього будинку Бовуд у георгіанському стилі, – каже Кері-Вільямс. - Головною причиною нашого архітектурного захоплення був дах".

Їхній котедж є свідченням того факту, що сучасні котеджі не обов'язково повинні мати традиційний інтер'єр.

"Ми хотіли поєднати тут старе та нове. У нас низькі стелі, дерев'яні балки, скрипучі підлогові дошки та антикваріат часів Георга III, але немає візерунчастих стін, які б не дозволили створити нейтральний фон для нашого сучасного мистецтва".

Котеджі з круглими стінами, Корнуолл

Універсальність солом'яних котеджів така, що вони можуть приймати будь-яку форму, включно із будівлями із з круглими стінами.

На фото вище показано приклад круглого будинку у Вер'яні, Корнуолл, особливо мальовничому селі на півострові Роузленд.

Подібні будинки можна побачити і у Вінтертон-он-Сі, що в Норфолку.

Традиційний валійський котедж

У Вельсі та Шотландії є багато солом'яних котеджів, які можуть похвалитися власними версіями затишної культури – валлійською вони називаються cwtch та шотландською coorie.

У 18 та 19 століттях солом'яний дах був найпоширенішим покриттям даху в Уельсі, де він зазвичай має крутий нахил для ефективного відведення дощової води.

До середини 20 століття більш міцні, доступні та невибагливі матеріали, такі як шифер та гофроване залізо, призвели до різкого скорочення популярності солом'яного даху.

Сьогодні в Уельсі залишилося мало котеджів із солом'яним дахом, але деякі ремісники продовжують зберігати секрети догляду за цим самобутнім елементом валлійської народної архітектури.

"Чорні хати" на Гібридських островах, Шотландія

Багато солом'яних хатин на Гебридських островах — це прості одноповерхові споруди, які називаються чорними будинками або гаельською "тайг-дубх".

Термін "чорна хата", ймовірно, походить від того факту, що ці хатини спочатку не мали вікон. Цей тип хатин має кам'яні стіни завтовшки від 1 до 2 метрів, щоб вони могли витримувати сильні атлантичні шторми.

Деревини тут не вистачає і її використовують лише для покрівельних балок. Дахи будівель зазвичай мають дернову основу, покриту соломою.

Ці шари традиційно знімають у червні та використовують як добриво для покриття місцевих культур.

Сучасний будинок із солом'яним дахом, Саффолк

Архітектори Гопкінс і Саней спроєктували свій сучасний сімейний будинок, Гаусстед, як комплекс окремих споруд, кожна з яких виконує свою функцію.

Вітальня, розташована в одній з них, має чіткий солом'яний дах, а також сталеві колони кольору жувальної гумки, що додає сміливого, грайливого настрою.

Будівля, в якій розташована їхня вітальня, "передає дух культури затишку, як я його бачу", каже Гопкінс.

"Гадаю, культура затишку резонує так широко, тому що вона говорить про універсальну потребу в теплі, комфорті та єдності на відміну від невизначеності сучасного світу. Чи то в Уельсі, Шотландії, чи Норвегії, де її називають koselig, ця традиція відображає той самий інстинкт створювати захисні, але водночас привабливі простори, які відзначають прості радості.

У дедалі швидшому світі ця ідея прихистку та спільного досвіду дає відчуття вкоріненості та незмінності. Наша житлова зона — це тепле, світле місце, у якому почуваєшся одночасно захищеним і відкритим, воно дозволяє вам спостерігати, як зимовий дощ б'ється по склу, - залишатися схованим у коконі і водночас зануреним у природу".

Котедж в Оксфордширі, Richard Parr Associates

Це ще один приклад сучасного трактування будинку із солом'яним дахом.

Зведений з таких матеріалів, як англійський дуб, камінь та солома, він був розроблений, щоб доповнити сільський ландшафт.

Британські солом'яні дахи часто мають дуже вигадливі гребені, але в цьому випадку архітектор Річард Парр спроєктував дах з чіткими, сучасними лініями.

Він вважає солом'яний дах податливим та гнучким, і порівнює його з волоссям, яке можна стригти в різних стилях.

"У наших будівлях ми використовуємо солому як сучасне покрівельне рішення, — каже він. — Хоча ми можемо зіткнутися з обмеженнями у плануванні, ми використовуємо цей матеріал способами, які захоплюють і виходять за рамки поверхневої естетики. Поки що ми не отримали жодної незгоди з боку органів планування. Тож із цим матеріалом існує свобода інновацій".