Цегли на плитах, "моржі" й танці незламності. Як люди у Києві виживають, коли у квартирі 0 градусів

Цього тижня після нетривалої паузи Росія відновила удари по енергетичній інфраструктурі України. Обстріли припали саме на той момент, коли були екстремальні морози по всій країні.

У деяких областях температура повітря впала до -30°С. Саме у цей період російські балістичні ракети атакували ТЕЦ Києва.

"Ці удари не мають військової мети", - заявив Марк Рютте, генсек НАТО, який відвідав столицю України наступного дня після обстрілів.

"Їхнє завдання – створення хаосу і страху серед звичайних громадян України та знищення цивільної інфраструктури", - додав він, стоячи біля руїн станції, яка ще донедавна забезпечувала теплом киян.

В Україні мало хто вірив у цю "паузу" та у добрі наміри Москви.

"У Путіна та його оточення немає нічого людяного. Інакше б вони не вторглися до нашої країни і не знищували б лікарні та дитсадки, не стирали б цілі міста з лиця землі", - сказав мені один киянин.

Обстріли цивільної інфраструктури з метою занурити звичайних мешканців у темряву та холод вважаються воєнним злочином.

Але якщо ці удари є частиною стратегії Москви для перемоги, то Україна ще може здивувати росіян.

Так, багатьом українцям дуже важко виживати в умовах екстремального холоду без опалення та регулярними багатогодинними відключеннями електрики, які переходять у фазу екстрених після кожного обстрілу.

Серед них і мешканець Києва Всеволод. У нього зникло опалення ще 9 січня. Того дня Росія випустила по Україні – головно цілячись по енергосистемі – 36 ракет. Серед них були 14 балістичних.

Коли я приїхав, у його будинку не було світла. Мені довелося підніматися вузькими сходами, використовуючи телефон для освітлення під'їзду.

Обережно ступаючи, я уявляв, як важко даються такі спуски та підйоми бабусям і дідусям із верхніх поверхів.

Зайшовши до квартири Всеволода, я зрозумів, що вона непридатна для життя. З мого рота йшла пара. Градусник на кухні показував +2С. Після обстрілу, коли зникло опалення, вода в трубах замерзла і батареї прорвало.

Багато мешканців повиїжджали до родичів. Всеволод теж вивіз дружину та 5-річного сина. Сам він з'являється у квартирі лише вдень, а ночує у друзів.

Щоб прогріти помешкання хоч якось, він нагріває цеглу на газовій плиті. Вікна Всеволод обклеїв клейонкою.

"Тут можна просто на смерть замерзнути. І неважливо скільки шарів одягу ти одягнеш на себе", - каже він.

Умови життя в таких будинках практично нестерпні. Але російські генерали й політики, які розробляють усі ці плани, удари та кампанії, можливо, не повною мірою усвідомлюють, що багато українців готові терпіти всі ці злидні та поневіряння, проте навряд чи підтримають ідею капітуляції чи здачі територій.

У Києві на річці Дніпро є острів. Там розташований знаменитий спортивний майданчик зі старими, заіржавілими турніками, штангами та брусами. Коли було "всього лише" -17°C, я вирішив прогулятися туди. Яким же було моє здивування, коли я побачив групу людей, що піднімали штанги та робили жим лежачи, ніби вони на сонячному пляжі.

З іншого боку річки, рибалки, закутавшись у теплі куртки, тримали крихітні вудки. Поки я намагався пробратися до них крижаним берегом, хитаючись як пінгвін на айсбергу, я побачив людей, що купаються в ополонці.

У своєму багатошаровому одязі з флісками і термобілизною я почував себе як інопланетянин, що спустився на Землю.

Одна з "моржів", на ім'я Світлана, була лише в купальнику. Занурившись у воду кілька разів, вона неспішно вийшла з ополонки.

"Не люблю холод", — засміялася, побачивши мене з фотоапаратом. Я ні на секунду їй не повірив.

Поки жінка переодягалася в теплий одяг, її мокрий купальник на морозі перетворився на кам'яну брилу.

Для Світлани холод став повсякденною реальністю.

У її квартирі зараз 0 градусів. Щоб прогріти повітря, вона, як і Всеволод, нагріває цеглу на газовій плиті. Вночі наливає в баклажки гарячу воду і обкладає ними ліжко. Світло постійно вимикають, тому на електроприлади покладатися не можна.

Її найбільше турбує, що робити з мамою. Вона потрапила в лікарню з пневмонією, і Світлана побоюється, що після повернення в холодну квартиру мама може знову захворіти.

Купання в ополонці допомагає Світлані зняти стрес і впоратися з усіма негараздами.

"Потрібно дивитися страху в очі, тоді він не зможе пожирати твою душу", - каже вона.

Чимало українців намагаються дотримуватися цього принципу. Минулими вихідними сотні людей, а можливо й понад тисяча, зібралися на вечірці на Русанівці, біля берегів покритого льодом Дніпра.

DJ своєю музикою запалював натовп. Діти верещали від захвату, з'їжджаючи на "тюбах" прямо на замерзлу річку. Місцеві мешканці роздавали гарячу їжу.

"У нас немає опалення, і ми прийшли сюди зігрітися!" — сказала одна з учасниць вечірки.

Люди, оточивши діджея, піднімали руки вгору від захвату і підстрибували в такт музиці. Sweet dreams are made of this — у колонках гриміла популярна англійська пісня з 80-х.

І справді, відчуття, що все навколо відбувається у сні, не покидало мене: війна, російські обстріли, відсутність світла та опалення — усе це раптом стало якимось далеким і нереальним.

В Україні часто говорять про незламність. Ця вечірка теж стала своєрідним символом цього слова. Головне послання: чим більше Росія знищуватиме, тим сильнішим буде бажання чинити опір.