Чому вбрання з культових фільмів багатьох дратує

Від "Емілі в Парижі" до "Сексу у великому місті" - костюми легендарної стилістки й модної дизайнерки Патриції Філд підривають уявлення про те, як "мають" виглядати жінки.

Саме завдяки її смаку ми знаємо героїнь культових фільмів такими яскравими, екстравагантними і сексуальними.

Навіть якщо ви ніколи не дивились серіал "Секс у великому місті", ви, напевно, бачили спідницю-пачку, в якій Керрі Бредшоу з'являється на заставці серіалу.

Патриція Філд одягала Патті Сміт, Мадонну і Карді Бі. Вона не лише відповідає стилю культових кіногероїнь і знаменитостей, але й сама вже стала зіркою у світі моди.

Однак деякі вважають її підхід надто новаторським і нестандартним.

Сама Філд так пояснює, чому її костюми надто "збуджують" деяких людей. "Можливо, в них немає кондиціонера! - жартома сказала вона BBC Culture. - Не сприймайте себе надто серйозно. Насолоджуйтесь собою! Насолоджуйтесь життям! Спробуйте трохи оригінальності!"

Забути про раціональний гардероб, купувати все, що подобається, і поєднувати те, що не поєднується, - в цьому вся Патриція Філд.

Філд відома вже не один десяток років. Ще наприкінці 60-х вона відкрила свій перший бутік у багатому районі Greenwich Village на Мангеттені. Незабаром він став популярним місцем, а Патриція – відомою особистістю в Нью-Йорку.

Популярність й успіх Філд отримала після виходу серіалу "Секс у великому місті". За костюми у цьому серіалі вона 5 разів номінувалася на "Еммі" й одного разу отримала статуетку. Після цього вона неодноразово працювала в кіно як художниця по костюмах і була номінована на "Оскар" за вбрання до фільму "Диявол носить Prada".

Основна ідея стилю її героїнь – так званий mix'n'match, тобто екстравагантне поєднання непоєднуваного.

До появи на телебаченні "Сексу у великому місті" "костюми були на другому плані", - каже Кевін Фріман, викладач дизайну в коледжі Вімблдону.

"Коли я був студентом, мене вчили, що гарний дизайн - зазвичай непомітний".

У "Сексі у великому місті" одяг зайняв центральне місце.

"Це те, що Філд зазвичай робить, коли працює в кіно або на телебаченні: її одяг грає помітну роль. Ви або приймаєте це і працюєте з цим, або ні".

Філд нічого не робить, щоб наблизити моду до звичних стандартів: "Керрі Бредшоу йде вулицею в ексклюзивній весільній сукні. А на голові красується величезне блакитне пташине перо. Такий спосіб гри з високою модою не використовували раніше", - каже Памела Черч Гібсон з Лондонського університету мистецтв.

Багатьох це надихає. А декого - дратує.

Іронія у тому, що роботи Філд - це антитренд. Візьмемо, наприклад, пачку Бредшоу. Вона справила таке незабутнє враження саме тому, що була не в тренді. Як пише Філд у своїй книзі: "Я знала, що до наступного сезону вона точно не застаріє. Люди хочуть бачити те, чого вони не бачили раніше, а не якусь модну сукню нинішнього фешн-сезону".

Тим не менш, люди сприймають костюми у "Сексі у великому місті" як символ найбільш епатажних тенденцій високої моди.

Однак і мода в цілому викликає у певних людей негатив. З одного боку, у ній є матеріалізм і споживацтво – швидкість, з якою змінюються модні тенденції, й екстравагантність вбрання від кутюр шкодять довкіллю.

З іншого боку, моду часто сприймають як поверхневу й легковажну форму мистецтва.

Те, що вона традиційно асоціюється з жінками, - не випадково.

"Було багато критики, оскільки героїні серіалу отримують таке задоволення від одягу, що це часто сприймалось як обмеженість, — каже Дебора Джермін з Університету Рогемптона, авторка книги 2009 року про "Секс у великому місті". - Так ніби - якщо ви цікавитесь модою, то нічого оригінального й соціально корисного сказати не можете", - додає вона.

Одяг не можна відділити від персонажів, тож і гнів, який він викликає, переходить на них. Від Керрі Бредшоу до Емілі Купер (Лілі Коллінз) – героїні, яких одягає Філд, не завжди викликають схвалення.

Головна героїня "Емілі в Парижі" - директорка з маркетингу з Чикаго, що несподівано отримує пропозицію вирушити до Парижа замість своєї начальниці.

Енергійна молода американка їсть, спить і дихає у соціальних мережах. Про це свідчить її одяг. У свій перший день на новій роботі вона одягнула блузку у стилі туристичного шику із зображенням Ейфелевої вежі, хоча жодного слова не знає французькою.

Філд, яка працювала над дизайном першого сезону разом із французькою колегою Мерилін Фітуссі й залишалася консультанткою по костюмах у другому сезоні, поєднала блузку для Емілі з черевиками Christian Louboutin з написом "Париж" та сумочкою, яку, як пише Філд, "часто асоціюють з француженками".

"Образ Емілі, - продовжує вона, - свідомо перебільшений, як і сама Емілі. Її вбрання в перший робочий день було недвозначним, якщо не помилковим. Такий собі любовний лист до столиці Франції".

Її схильність до буквального одягу, від беретів до сумок із зображенням Мони Лізи, ідеально поєднується з її надмірною наполегливістю.

Одяг сприяє тому, що персонажі, одягнені Філд, не завжди подобаються глядачам - принаймні не на 100%.

Приміром, із спідницею-пачкою для Керрі Бредшоу, Філд знала, що робила.

"Це синдром принцеси, - пояснила вона режисеру Даррену Стару. - Одяг як додаткова характеристика дратуватиме так само, як Кері дратує навіть іноді її найкращих друзів".

Що ж до того, що її іноді не розуміють – чи відверто не люблять, – то костюми Філд часто підривають уявлення про те, як жінки мають себе подавати.

Філд ламає й перебудовує конструкції на свій розсуд, змішує високу й низьку, розкішну й швидку моду, міксує принти й стилі.

Але її мета значно глибша - розсунути кордони в "значно більших сенсах".

Вона прагне самовираження через одяг.

Але чи розуміє жінка, що виявила таку сміливість, одягаючи одних з найвідоміших кіногероїнь у новітній історії, чому деякі люди бояться носити те, що хочуть?

"Гадки не маю, - каже Філд в інтерв'ю BBC Culture, - запитайте у них. Я особисто не маю страху ні в моді, ні загалом. Головне - виразити себе вишуканим й цікавим способом".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!