"20 днів у Маріуполі". П'ять причин подивитися фільм, який Україна висунула на Оскар

Український Оскарівський комітет обрав фільм, який представлятиме Україну на "Оскарі-2024" в номінації "Найкращий міжнародний повнометражний фільм". Це документальна стрічка "20 днів у Маріуполі" українського журналіста і фотографа Мстислава Чернова.

Разом із Черновим над фільмом працювали фотограф Євген Малолєтка і продюсерка Василіса Степаненко. Вони як команда інформагенції Associated Press приїхали у Маріуполь за годину до повномасштабного вторгнення Росії і провели там в умовах облоги майже місяць.

Втім, висування на номінацію від України ще не означає, що "20 днів у Маріуполі" поїдуть на "Оскар".

Далі долю фільму вирішуватиме Американська кіноакадемія. Вона відбирає фільми у довгий список претендентів на "Оскар", потім – у короткий.

У січні оголосять п'ятірку номінантів, які змагатимуться за премію, а в лютому відбудеться сама церемонія нагородження, що пройде традиційно в Лос-Анджелесі.

"20 днів у Маріуполі" вже отримали багато нагород, серед них престижний приз глядацьких симпатій на головному фестивалі незалежного кіно Sundance. З 31 серпня фільм показують в українських кінотеатрах, де він отримує схвальні відгуки.

Що ще відомо про фільм "20 днів у Маріуполі", номінанта від України на "Оскар-2024"?

1. Унікальні документальні кадри

Мстислав Чернов з фотографом Євгеном Малолєткою і продюсеркою Василісою Степаненко приїхали в Маріуполь за годину до того, як це місто почали нищити російські війська.

Вони залишилися єдиними міжнародними журналістами в оточеному місті та документували все, що там відбувається - гуманітарну катастрофу, викликану російською облогою, воєнні злочини, масові поховання цивільних, роботу лікарів, які розпачливо реєстрували смерті дітей, від підлітків до немовлят.

Завдяки Чернову та команді світ вперше побачив багато знаменитих пронизливих фото Маріуполя, у тому числі наслідки бомбардування пологового будинку №3.

Чернов і Малолєтка надсилали свої фотографії і відео, переховуючись під сходами біля розтрощеного продуктового магазину - єдиного місця в Маріуполі, де зберігався зв’язок.

"Відсутність інформації в умовах блокади має дві мети. Перша - це хаос. Люди не розуміють, що відбувається, і панікують. Друга - безкарність, - каже Чернов. - Без кадрів зруйнованих будівель та вмираючих дітей російські війська могли робити все, що хотіли. Якби не ми, таких кадрів не було. Ось чому ми пішли на ризик, щоб показати світові те, що побачили".

У травні 2023 року агенція Associated Press отримала найпрестижнішу в журналістиці Пулітцерівську премію за роботу фотокореспондентів Мстислава Чернова, Євгена Малолєтки та Василіси Степаненко в Маріуполі.

15 березня вони залишили місто через гуманітарний коридор. 30 годин відео, які Чернов звідти вивіз, стали основою для півторагодинної документалки "20 днів у Маріуполі".

2. Фільм-сповідь на основі особистого досвіду

З 2014 року Мстислав Чернов працював у багатьох гарячих точках. Він знімав протести у Стамбулі, події Революції Гідності, під час яких був поранений, працював у Сирії, Іраку, Афганістані.

Але, як він зізнався в інтерв'ю телеканалу СТБ, саме Маріуполь став "абсолютно найстрашнішим і найважчим моментом" у житті як його, так і команди. Такої жорстокості, за його словами, він до того не бачив ніде.

Спочатку як журналіст Чернов жив у готелі, потім, як і сотні тисяч мешканців, намагався забезпечити собі якийсь побут – знайти воду, газ, де можна зарядити телефон і камери. А потім довелося шукати інше місце і разом з командою, медиками і пораненими він спав на підлозі лікарні.

"Мстислав Чернов зробив найцінніше, що може зробити журналіст у таких обставинах - він опинявся з камерою саме там і тоді, де одна з найбільших світових трагедій сучасності відбивалася на долі конкретної людини", - розповідає про враження від "20 днів у Маріуполі" кореспондентка ВВС Жанна Безп'ятчук.

Спостерігаючи розгубленість жінки, що втратила зв'язок з дитиною і не знає, як рятуватися від обстрілів, Чернов за кадром намагається заспокоїти її, що по цивільних російські військові не стрілятимуть, каже кореспондентка ВВС. Це був тільки початок війни, і тоді могло здаватися, що саме так і буде.

"Але далі весь його документальний матеріал показує, що він помилився. І сам це визнає, немовби сповідаючись перед глядачем".

"Цей фільм потрібен українцям, щоб глибоко, повністю визнати свої травми війни і таким чином мати шанс на вивільнення себе від їхнього впливу в майбутньому. І він потрібен світу, щоб побачити, як 20 днів російської облоги одного українського міста показують, проти чого і за що другий рік поспіль бореться ціла країна", - каже Жанна Безп'ятчук.

3. Схвалено маріупольцями

В Україні не вперше намагаються осмислити повномасштабне вторгнення Росії, через яке країна вже півтора року щодня здригається від обстрілів. Але досі тільки стрічка "20 днів у Маріуполі" отримала настільки багато схвальних відгуків.

На День незалежності на телебаченні відбулася прем'єра художнього фільму "Юрик" про хлопчика з Маріуполя, який вибрався з обложеного міста і самостійно добрався до родичів в Естонії.

І хоча було чимало українців, яких ця стрічка зворушила, маріупольці різко розкритикували "Юрика" за подекуди абсолютну історичну невідповідність. У фільмі зображені події, яких не відбувалося у місті, ось як гуманітарної евакуації ОБСЄ. Різка критика вразила команду, яка в результаті вирішила доробити фільм, а титр "засновано на реальних подіях" - прибрати.

4. Найкасовіша документалка

"20 днів у Маріуполі" почали показувати в українських кінотеатрах 31 серпня, і вже за перші вихідні фільм зібрав понад 500 тисяч гривень, що зробило його найкасовішою документалкою українського прокату, заявляла компанія "Артхаус Трафік".

За менш ніж два тижні сума зросла до 1 149 585 гривень касових зборів, а кількість глядачів – 8873, і це теж рекорд по відвідуваності українських документалок, згідно з даними "Артхаус Трафіка".

Кінокритики теж сприйняли стрічку позитивно: на сайті Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг 100% та відзнаку "Сертифікована свіжість", яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями. Рейтинг на платформі IMDb - 8,5, на Metacritic - 83 бали з позначкою must see ("варто подивитися").

Радять сходити в кіно і знамениті українські режисери і телеперсони, хоча попереджають – дивитися буде важко.

"Все це важливо бачити на власні очі. Без попкорну і без дітей, будь ласка", - каже режисерка Ірина Цілик.

"Вчора вийшов з кінотеатру близько 11 вечора. Їхав у машині мовчки. Без радіо… Потім ліг на ліжко і ще хвилин 40 лежав з вимкнутим світлом та розплющеними очима. І мовчав. Це найскладніше, що я дивився в своєму житті", - поділився враженнями телеведучий Андрій Бєдняков

"20 днів у Маріуполі" все ще в прокаті.

5. Кільканадцята спроба України взяти "Оскар"

Україна бореться за "Оскар" з 1997 року, спершу періодично, а потім і щороку обираючи різні художні чи документальні фільми, варті головної кінематографічної премії.

Здебільшого Україні не щастило - в короткий список номінантів рідко потрапляло українське художнє кіно, а стрічку "Водій для Віри" з Богданом Ступкою в 2004 році комітет у США взагалі дискваліфікував.

Критики вважали грубим порушенням правил те, що це кіно назвали українським. Його знімали в Україні, але російською мовою, російським сценаристом-режисером, а 5 з 6 головних акторів були росіянами.

Більше Україні щастило з документальними фільмами, які частіше потрапляли в короткий список від "Оскара".

Проривом став 2016 рік, коли українська документалка "Зима у вогні: Боротьба України за свободу" про Революцію Гідності потрапила в п'ятірку номінантів у категорії повнометражних документальних стрічок.

А в 2023 році за "Оскар" у цій номінації змагалася документалка "Будинок зі скалок" в копродукції України, Данії, Швеції та Фінляндії.

Цей фільм про дітей з Лисичанського центра соціально-психологічної допомоги понад два роки знімали на Донбасі. Після закритого показу стрічки одного з героїв всиновили, а взимку вихователі з Лисичанського центру опинилися в Лос-Анджелесі на червоній доріжці.

Але "Будинок зі скалок" так і не отримав статуетки. Його здолав документальний фільм "Навальний" про резонансне отруєння російського опозиціонера Олексія Навального.

Цього року в національному відборі Україна обирала між п'ятьма фільмами: "Залізні метелики", "Памфір", "Терикони", "20 днів у Маріуполі" та "ШТТЛ" (копродукція з Францією). Члени Українського оскарівського комітету проголосували і вибрали "20 днів у Маріуполі".

Деякі користувачі в соцмережах висловили нерозуміння, чому на номінацію "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" Україна висунула саме документальне, а не художнє кіно. Вони припустили, що ця суперечність може якось завадити Україні в боротьбі за статуетку.

Однак це не так, пояснив ВВС Україна кінознавець Алік Шпилюк, ніякої суперечності між категорією і обраним фільмом немає.

Україна може висунути на "Оскар" фільм у єдиній категорії. І в ній немає обмежень щодо виду матеріалу - це може бути як художній, так і документальний, або і взагалі анімаційний фільм, пояснює кінознавець.

Тож "20 днів у Маріуполі" отримали свій шанс поборотися за перший для України "Оскар", і ця боротьба вже почалася.