Як ЄС зблизився з Азербайджаном, щоб не купувати російський газ, і чим це загрожує

Після російського вторгнення в Україну у 2022 році лідери Європейського Союзу зробили ставку на Азербайджан як партнера в енергетичній сфері, щоб зменшити залежність від російського газу. Критики стверджують, що це призвело до масштабних репресій в Азербайджані, а ЄС зрадив власні принципи й так і не вирішив газову проблему.

ВВС поспілкувалася з дипломатами та експертами, щоб оцінити результати зближення авторитарної республіки з блоком демократій.

Кая Каллас і Ільхам Алієв ідуть поруч під дощем - він тримає над нею парасолю. Він - лідер країни, у якій останні два роки тривають небачені політичні репресії. Вона - головна дипломатка Європейського Союзу.

Кадри теплої зустрічі Алієва з високопоставленими чиновниками ЄС у Тирані в травні цього року обурили критиків азербайджанського президента.

За місяць до цього Кая Каллас відвідала Баку - в розпал переслідування преси та невдовзі після того, як у країні закрили основні представництва ООН і офіс Червоного Хреста.

Новий етап у відносинах між ЄС та Азербайджаном започаткували в липні 2022 року, коли голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала Азербайджан "ключовим партнером у наших зусиллях з відмови від російського викопного палива".

Упродовж наступних трьох років Ільхам Алієв уп'яте став президентом, а його правління перевищило 21 рік.

Його владу зміцнила остаточна перемога у Карабаській війні, яка призвела до виходу з регіону всього вірменського населення.

За оцінками правозахисників, кількість політв'язнів в Азербайджані зросла зі ста до понад 350 осіб, а незалежні журналісти стали потрапляти до в'язниці цілими редакціями.

У грудні минулого року Європарламент визнав усі ці проблеми, закликавши Єврокомісію запровадити персональні санкції проти азербайджанських посадовців і "покласти край залежності від імпорту азербайджанського газу". Але резолюції Європарламенту мають рекомендаційний характер і не зобов'язують чиновників, відповідальних за зовнішню політику Союзу, до конкретних дій.

Алієв, який називає опозицію "п'ятою колоною", пояснював арешти "захистом медіапростору від зовнішнього негативного впливу", а міжнародні організації звинувачував в упередженості та втручанні у внутрішні справи країни.

Азербайджанських опозиціонерів обурює те, що європейські посадовці, які проголошують захист прав людини та демократії стратегічним інтересом і обов'язком Євросоюзу, наче роблять виняток для їхньої країни.

Але деякі європейські спостерігачі висувають ще серйозніше звинувачення: ЄС не просто ігнорує репресії — європейська політика призвела до них.

"Репресії, арешти дисидентів, блогерів та інакодумців завжди були подразником у відносинах Баку з Брюсселем, - каже Ельдар Мамедов, колишній латвійський дипломат, який згодом працював радником із зовнішньої політики соціал-демократичної фракції Європейського парламенту. - Але після російської агресії проти України це питання практично зникло з офіційного порядку денного".

Брюссель відкидає цю критику, але які козирі може мати Баку у відносинах з ЄС?

Козир перший: газ

До 2022 року на Росію припадало приблизно 45% всього європейського імпорту газу.

Повномасштабне вторгнення в Україну змусило Євросоюз усвідомити в цьому критичну вразливість, і вже за два роки російську частку вдалося знизити більш ніж удвічі - до менш ніж 19%.

Основну роль у цьому процесі відіграла переорієнтація на постачання зрідженого природного газу морем, а не через трубопроводи - це дозволило купувати більше у таких країн, як США, Катар та Єгипет.

Але свою роль відіграв і Азербайджан, збільшивши постачання з 8,2 млрд кубометрів у 2021 році до майже 13 млрд кубометрів у 2024 році.

У масштабах усього ЄС частка Азербайджану в імпорті газу залишається скромною - 4,3%.

Але ситуація інша в країнах Союзу, пов'язаних із Азербайджаном через "Південний газовий коридор".

Болгарія отримує через нього близько 40% свого газу, а Греція та Італія - понад 15%.

Не можна сказати, що ЄС залежить від Баку: стратегія Брюсселя, навпаки, полягає в тому, щоб уникнути такої залежності, диверсифікуючи постачання.

"У Європі не згасне світло через відсутність азербайджанського газу", - зазначає Бен Годвін, економічний аналітик консалтингової компанії PRISM, яка, зокрема, працює з Південним Кавказом.

Але проблема в тому, що в ЄС немає козирів у переговорах із Баку, зазначає у розмові з ВВС високопоставлений європейський дипломат, який не може публічно коментувати цю тему.

"Азербайджан зараз перебуває в досить комфортному становищі з точки зору зовнішнього тиску, - каже він. - Я не бачу, щоб Європа як єдина сила могла заявити Азербайджану: ми більше не купуватимемо ваш газ. Бо італійці, греки, балканські країни все одно скажуть: 'Ні, ми не можемо, нам потрібен азербайджанський газ'".

"Енергетичне партнерство не змінює нашої позиції щодо прав людини в Азербайджані", - заявив представник ЄС у коментарі ВВС.

Козир другий: Росія

Реакція Баку на смерть двох затриманих у Росії азербайджанців у червні для багатьох стала несподіванкою.

Азербайджанська влада скасувала російські культурні заходи, заарештувала співробітників російського агентства "Спутник" і звичайних релокантів, а в державних ЗМІ Росію порівнювали з нацистською Німеччиною.

Усе це опустило стосунки між країнами, які й без того серйозно постраждали після катастрофи пасажирського літака "Азербайджанських авіаліній" у Грозному в грудні минулого року, до нової найнижчої точки.

Поточна ескалація має кілька причин, головна з яких, на думку політологів, - це спроба Баку здобути статус рівноправного партнера у відносинах із Москвою. Але це також і сигнал Заходу.

"Азербайджан просуває свій імідж противника Путіна", - зазначає дослідник Кавказу Кирило Кривошеєв.

Алієв був єдиним лідером країни СНД, який не поїхав на парад 9 травня в Москві (Молдова перебуває в процесі виходу з СНД).

Алієв називає захоплені Росією території України окупованими та постачає Україні гуманітарну допомогу.

Кирило Кривошеєв порівнює Алієва з Ніколає Чаушеску - жорстоким румунським диктатором, який, попри формально союзницькі стосунки з Москвою, засудив радянське вторгнення до Праги у 1968 році.

"І за цей простий жест отримував хорошу підтримку на Заході, тобто співпраця з ним не вважалася токсичною, - каже Кривошеєв. - І те саме відбувається сьогодні з Алієвим: коли ти говориш про підтримку України - тобі все пробачають".

Москва, своєю чергою, також багато чого пробачає Баку - зокрема через західну гілку транспортного коридору "Північ - Південь", яка проходить через Азербайджан і забезпечує зв'язок Росії з Індією та країнами Перської затоки. Це особливо важливо в умовах скорочення торгівлі з Європою. Торік транзит через цей коридор зріс на 28%.

Цього року Москва і Баку домовилися про розширення коридору "Північ - Південь".

Козир третій: країна-перехрестя

Через Азербайджан проходить так званий Серединний коридор (офіційно — Транскаспійський транспортний маршрут), яким товари йдуть з Китаю до Європи в обхід санкційного Ірану та Росії.

Після початку війни в Україні обсяг перевезень ним зріс більш ніж у п'ять разів.

"У Європейського Союзу є стратегічна мета розвивати Серединний коридор, а зробити це без Азербайджану неможливо", - каже Кирило Кривошеєв.

Баку витрачає мільярди доларів на розвиток і підтримку інфраструктури, пов'язаної з транзитними проєктами.

"Азербайджан перебуває у стратегічно важливому положенні, - зазначає Бен Годвін із консалтингової компанії PRISM. - Це єдиний шлях для транзиту через Каспійське море."

Гра наосліп

Візит Урсули фон дер Ляєн до Баку у 2022 році "розв'язав Алієву руки на 100%", каже критик зближення ЄС з Азербайджаном Ельдар Мамедов, додаючи, що Брюссель практично "задарма" знехтував своїми цінностями.

Азербайджан справді зміг скористатися ситуацією, погоджується високопоставлений європейський дипломат, який побажав залишитись анонімним, бо не може публічно коментувати цю тему: "Вони бачать, що всі сторони хочуть з ними дружити, і користуються цим, як тільки можуть".

Переломним моментом він вважає повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке похитнуло світовий порядок і підштовхнуло Баку до силового повернення Нагірного Карабаху - переважно населеного вірменами регіону у складі Азербайджанської РСР, який перейшов під контроль Вірменії незабаром після розпаду союзу.

За словами дипломата, азербайджанська влада подумала, що, можливо, "вони зможуть купити Захід, а Захід закриє очі, коли вони підуть на Нагірний Карабах".

Баку повністю повернув усі втрачені території у вересні 2023 року. Звинувачення в етнічній чистці азербайджанська влада категорично заперечує.

Деякі європейські дипломати продовжують засуджувати політику Баку та вимагати зустрічей із політичними в'язнями, але це приносить мало результатів, каже ще один анонімний європейський дипломат, добре знайомий із політикою Брюсселя: "Нам зовсім не подобається те, що відбувається, але ми мало що можемо зробити".

У травні цього року Азербайджан звільнив Тео Клерка - французького художника, засудженого за графіті у бакинському метро. Азербайджанські ЗМІ повідомляли, що Клерка відпустили на особисте прохання Каї Каллас.

Каллас назвала це результатом "тихої дипломатії" і зазначила: "Я продовжу робити свій внесок у підтримку наших громадян за кордоном".

Але про переслідування Азербайджаном власних громадян Каллас - принаймні публічно - не говорить.

У червні сімох журналістів засудили на терміни від семи з половиною до дев'яти років - шестеро з них працювали у виданні, яке проводило розслідування бізнесів Ільхама Алієва.

Тим часом Бахрузу Самедову - молодому вченому, обвинуваченому у держзраді через переписку з вірменами, - наприкінці червня дали 15 років. За словами друзів, він намагався накласти на себе руки у в'язниці.

Євросоюз стурбований "скороченням громадянського простору" в Азербайджані та закликає Баку "звільнити всіх, хто був затриманий за здійснення своїх фундаментальних прав", заявили в Єврокомісії у відповідь на запит ВВС.

"ЄС послідовно висловлював свою стурбованість на всіх рівнях, як публічно, так і в приватному порядку", зокрема під час візиту Каллас до Баку, додав представник комісії.

Контракт століття

На початку 1990-х Азербайджан, розорений розпадом СРСР і війною в Карабаху, підписав контракт на будівництво нафтопроводу до Європи, назвавши цю угоду "контрактом століття". Президент Гейдар Алієв обіцяв світле майбутнє, яке настане, коли в країну хлинуть мільярди нафтових доларів.

Двадцять років потому, стоячи на сцені Центру імені Гейдара Алієва, його син і наступник Ільхам заявив, що "контракт століття" дозволив подолати бідність і безробіття та вкласти мільярди в подальші проєкти, які зміцнили велич Азербайджану.

Але сьогодні в азербайджанців найнижчі зарплати на Південному Кавказі, а сухопутні кордони закриті для громадян - їх можуть перетинати лише товари, що йдуть через Азербайджан. Кордони були закриті у 2020 році через пандемію коронавірусу і відтоді карантин регулярно продовжують.

У порівнянні з Грузією та Вірменією в Азербайджані найвища інфляція на основні продукти і найнижчий показник Індексу людського розвитку, який враховує рівень життя, грамотність, освіту та тривалість життя.

Азербайджан недалекоглядно використовує своє становище, вважає високопосадовець європейської дипломатії, з яким поспілкувалася ВВС.

"Росіянам потрібні Азербайджан і Каспійське море для транзиту 'Північ-Південь', для впливу на Південному Кавказі. Європі Азербайджан потрібен для енергопостачань, а також для транзиту 'Схід-Захід', - каже дипломат. - Підхід азербайджанського керівництва відрізняється короткостроковим, миттєвим мисленням: вони вважають, що можуть поводитися агресивно щодо всіх, і їм це зійде з рук".

16 травня, в той самий день, коли президент Азербайджану зустрічався в столиці Албанії з високопосадовцями ЄС, у Баку суд залишив під арештом журналістку Ульвію Алі, яка співпрацювала з "Голосом Америки". Вона розповідала про побиття та загрозу зґвалтування у відділку поліції.

Матеріал підготовлений за участю Ольги Івшиної