"Тепер я - принцеса". Що означає новий тренд про стосунки у соцмережах

Молоді жінки у соцмережах усе частіше пишуть про захоплення фліртом, який вони бачать у історичних серіалах, які зараз на підйомі, та мріють про таке ж ставлення і до себе. Цей феномен набирає обертів у соцмережі, та про що він насправді - це тільки фантазії чи щось більше?

Ми звикли спостерігати за старомодними, аристократичними залицяннями, які розгортаються у таких серіалах як"Бріджертони", "Пірати" і "Позолочене століття".

Але тепер захоплення лицарством на рівні історичних драм перетворюється на улюблений та швидкозростаючий феномен покоління Z в соцмережах. Він називається "ставлення як до принцеси".

Якщо ви були надто зайняті відвідинами балів у сяючих палацах, щоб помітити останній тренд у знайомствах, то "ставлення як до принцеси" передбачає різні нібито казкові жести з боку партнерів жінки.

От як, наприклад (але не обмежуючись цим прикладом), лате в ліжко, квіти кожної п'ятниці, педикюр за рахунок партнера та відкривання дверей перед вами.

У дописах у соцмережах ставлення як до принцеси зазвичай протиставляють "абсолютному мінімуму", от як базовим очікуванням від спілкування і запам'ятовування днів народжень одне одного.

І, звісно, таке ставлення треба демонструвати у соцмережах, як це все частіше трапляється.

Але наскільки це здоровий тренд?

Це частково про етикет, частково - про прагнення стосунків чи просто розваг. Або ж, можливо, це зловісний розвиток надмірно розігрітого тренду на так званих традиційних дружин?

У Instagram можна знайти понад 130 тисяч публікацій із хештегом #princesstreatment ("ставлення як до принцеси").

У центрі тренду - інфлюенсерка із Юти Кортні Палмер, самопроголошена "принцеса-домогосподарка". У своїх відео на ТікТок, які набрали 7,6 мільйонів переглядів, вона розповідає про суперечливі очікування від чоловіка: "У ресторані з чоловіком я не розмовляю із адміністратором, не відриваю двері і не замовляю їжі".

Деякі скептики кажуть, що це більше схоже на поведінку ув'язненої, ніж принцеси. Емма Беддінгтон у The Guardian назвала цей тренд "блювотним" та "тривожним".

І все ж ставлення як до принцес знаходить відгук у багатьох жінок, особливо в США.

Чому жінкам це подобається

"У часи, коли побачення можуть здаватися надто діловими і часто заплутаними, старомодна романтика здається особливою", - каже Майка Меєр, одна із впливових інфлюенсерок із питань етикету.

"Фантазія про те, що тебе зачарували, відображає всезагальне прагнення до елегантності, поваги та демонстрації своїх намірів", - пояснює вона.

З виходом нового сезону "Абатства Даунтон" цієї осені та фантазіями героїні нового серіалу "Занадто" на Netflix про те, як до неї залицяється партнер в стилі містера Дарсі, не можна не помітити усе більший апетит до зображення старомодної романтики, основаної на принципах вищого суспільства.

Такі серіали як "Бріджертони", "Пірати", "Позолочене століття", не кажучи вже про "Корону", відродили інтерес до старомодного, світського флірту і зробили романтизовану версію залицянь, поширених колись у вищому суспільстві, доступними для глядачів.

Ці історичні драми "безумовно" вплинули на етикет їхньої аудиторії, вважає експерт із етикету Деніал Пост Сенінг, автор книги "Манери в цифровому світі".

"Наші історії впливають на те, як ми розуміємо свої емоції", - розповідає Сенінг, праправнук Емілі Пост, відомої своїми роботами про етикет.

Як у США захопилися казками

Не дивлячись на те, що американці звільнилися від гніву підданства майже 250 років тому, довгий час вони були зачаровані королівською владою.

Коли королеву Вікторію коронували в 1837 році, США охопила справжня "вікторіанська лихоманка": американки хотіли знати про неї абсолютно все - аж до її черевиків челсі, каже Аріанна Чернок, професорка історії Бостонського університету.

До середини ХХ століття діснеївський мультик "Попелюшка" і трансляція коронації Єлизавети II сприяли ще більшій популяризації жінок із королівських родин у США.

А як сьогодні?

"Американці цікавилися (королівською сім'єю - Ред.) в ХХ і ХХІ століттях, тому що вони стали гравцями всередині королівської сім'ї", - розповідає Чернок ВВС.

У 1936 році американка Волліс Сімпсон - розведена світська левиця родом із Пенсильванії - опинилася в центрі конституційної кризи, коли король Едуард VIII зрікся трону, щоб одружитися на ній.

Кілька десятиліть потому увагу американців привернув шлюб принца Гаррі з уродженкою Каліфорнії Меган Маркл (нині герцогиня Сассекська). І, додає Чернок, принцеса Діана, яка хоч була британкою, стала "народною принцесою" і по той бік Атлантики завдяки своїй популярності та гуманітарній діяльності.

"Діана мала величезну кількість шанувальників в Америці, - говорить Чернок. - Насправді вона навіть задумувалася про переїзд в Америку, тому що тут вона завжди відчувала найбільшу підтримку".

За словами Чернок, багато американців зачаровані королівською владою саме через те, що вона їм не належить. Монархія витає над політичними баталіями у США як фантазія.

"Королеви і принцеси забезпечують це злиття особистого і публічного, недоступного жінкам у США. Їхнє значення та політична роль неспівставні з нашими американськими знаменитостями", - каже вона.

У міру того, як світ перейшов в онлайн-медіа і соцмережі, виріс інтерес публіки до життя багатих і королівських осіб (як реальних, так і вигаданих).

Втім, хоч вигадані персонажі та інфлюенсери в соцмережах роблять акцент на розкоші та комфорті, справжні принцеси також володіють величезною "м'якою" силою, що дозволяє їм грати важливу роль в дипломатії.

"Бути принцесою - це важка праця", - стверджує Чернок.

Крок вперед чи назад

Таким чином, "ставлення як до принцеси" - це не зовсім правильна назва. Сенінг вважає, що це не опис стилю життя принцеси, а радше інтерпретація лицарства у соцмережах.

У середньовіччі лицарство представляло систему лицарських відносин із своїм кодексом поведінки. Але в сучасній історії лицарство асоціюється із традиційним і ввічливим ставленням чоловіків до жінок, що, на думку деяких вчених, є зміцненням традиційних гендерних ролей і проявом "приязного, патріархату".

З іншого боку, каже Маєр, такі прості дії, як відсунути стілець чи провести когось додому, можуть продемонструвати нашу турботу про партнера чи партнерку. "Формальність трохи уповільнює процес, дає простір для визнання і додає трохи магії", - пояснює вона.

Звучить досить невинно, правда? Підйом популярності "ставлення як до принцеси" викликав нові дебати, але, за словами Чернок, ця дискусія не нова. Суспільство давно використовує образ принцеси, експлуатуючи ідеї жіночності та пристойності.

"(Дебати про ставлення як до принцеси - Ред.) - це референдум про роль жінки в суспільстві, і єдиної думки про це не буде ніколи", - каже вона.

Ці дискусії - просто останні з гендерно загострених дискурсів про стосунки, який прийшов після лихоманки навколо так званих trad wifes, тобто тренду на традиційних дружин.

Традиційні жінки, тобто ті, які приймають та просувають традиційні гендерні ролі, зачарували своїх прихильників ностальгічними (часто пасторальними) зображеннями домашнього затишку.

Тяжіння до "ставлення як до принцеси" породило розмови про владу. Навіщо обмежуватися тіарою, якщо можна вимагати "ставлення як до королеви?"

Можливо тих, кому подобається тренд на традиційних дружин, приваблює саме пасивність ролі принцеси.

На думку Чернок, титул королеви має "напружений, політичний" підтекст, у той час як принцес розглядають через рожеві окуляри молодості, романтики та діснеївських фантазій.

І все ж ставлення до принцес може здатися ребрендингом ретроградних гендерних ролей. Чернок зазначає, що, з одного боку, привабливість принцес походить від їхньої сили.

"Коли дівчатка грають в принцес, - каже вона, - вони прагнуть отримати дозвіл покомандувати".

Чи, можливо, їм і не потрібен дозвіл. Зрештою, якщо жінки роблять дописи про ставлення як до принцеси, хіба ж не жінки і керують?