"Вони тонули одне в одному". Історія Данила та Діани, яких убила ракета в Запоріжжі

"У дитинстві одним з наших улюблених занять було шукати цікаві речі навколо дому, незвичний камінець чи монетки. А зараз я сам збираю його альбоми з фото та інші речі, які вибухова хвиля винесла з вікон і розкидала по всьому подвір'ю", - каже Олег Білов із Запоріжжя.

У ніч з вівторка на середу він втратив друга дитинства - Данила Коваленка. Посеред ночі російська ракета прилетіла в їхній спільний двір, що майже в центрі міста, забравши п'ять життів - Данила, його дружини, голови ОСББ з дружиною, а також ще однієї людини.

Данилу було 23 роки, його дружині Діані Гайдуковій - 20. Мама та батько хлопця були з ними у момент смерті – вони відбулися пораненнями.

Сусіди, друзі та родичі молодого подружжя розповіли ВВС Україна, як вони пережили фатальну ніч і діляться спогадами про Данила та Діану. 16 листопада вони мали відзначати першу річницю весілля.

"Ми не помітили, що в нас влучили"

Олег і Данило виросли в одному дворі, в різних під'їздах.

Їхній будинок має історичне значення - свого часу пережив Другу світову війну, розповідають ВВС жителі цього подвір'я. Вікна будівлі виходять на площу з кафедральним собором УПЦ, що теж зазнав пошкоджень цієї ночі.

Олег пам'ятає, як у перші дні повномасштабного вторгнення ночував у підвалі. "Ми з Данилом по черзі спали у моєму спальному мішку на підлозі на шматку картону, бо тоді ще не обладнали підвал".

Але війна триває вже майже два роки, і місцеві більше не бігають у бомбосховище при кожній тривозі – їх надто багато. Буває, по десять разів за день, каже Олег.

Часто це просто неможливо. Приблизно раз на тиждень, розповідає хлопець, росіяни обстрілюють Запоріжжя із пускових установок С300. Ці балістичні ракети складно знешкодити, і часто вони летять з окупованого Токмака.

Голова Запорізької ОВА Юрій Малашко стверджує, що з такої відстані вони вражають ціль у Запоріжжі за 30-40 секунд.

Тому часто вибухи в місті лунають ще перед тривогою.

Буває так, каже Олег, що жителі окупованих територій чують, як росіяни везуть пускові установки, в телеграмі попереджають Запоріжжя, що буде обстріл, "і ми зазделегідь ставимо стільці в коридорі на ніч".

Так було і тієї ночі. Почувши перші два вибухи, каже Олег, його рідні встали з ліжок і пішли в коридор, де почули ще декілька вибухів, на цей раз гучніших.

"Після п'ятого вибуху дім трохи захитався, зі стелі посипалася штукатурка. Але так уже бувало раніше, і хоча цей вибух був гучніший, ніж всі попередні за час війни - а над нами і шахеди літали, і “Іскандер” - ми навіть не помітили, що влучили саме в наш дім".

Їхній квартирі пощастило - там уціліли навіть вікна.

Але піcля п'ятого вибуху родина Олега все ж вирішила піти у сховище - у піжамах через двір побігла у сусідній під'їзд, де є підвал.

"Вийшовши з під'їзда, ми побачили, що сталося. Увесь двір був засипаний цеглою, склом, уламками балконів та посудом. Нам пощастило, що ми не пішли в укриття раніше, нас би закидало камінням та залізяками", - каже хлопець.

Уже в підвалі він почув ще один вибух, найгучніший.

"Немає більше Данила"

Приблизно за 70 метрів від Данила у цьому ж дворі живе ще один його друг, однокласник Артем. Він ховався за двома стінами в себе вдома, коли почув останній вибух.

"У мене люстра перевернулася, вхідні двері відкрилися, вікна повипадали і тріщина на стелі. У сусідки взагалі дірка в шифері".

"Потім у двір вийшов батько і сказав, що бачить дірку в домі навпроти. Я знав, що там на четвертому поверсі живе Данило, але мені здавалося, що їхня квартира все ж лівіше".

Хлопець вийшов у ніч перевірити, чи радше заспокоїти свої побоювання.

Попри комендантську годину, розповідає він, на той час у дворі зібралося вже повно людей. Гриміли швидкі, на землі лежали уламки ракети, які ще диміли.

Артем бачив, як рятівники виходять з під'їзда Данила, але вони нічого не казали, а коли він намагався дістатися до квартири друга – не пропустили.

Про те, що серед загиблих – Данило, хлопцеві повідомила сусідка в дворі. Але він не повірив та пішов шукати його маму, яка сиділа в кареті швидкої.

"Вона була в шоці, поранена, і я просто закрив рот руками і не міг нічого сказати. Але потім я знайшов батька, сказав, що я друг Данила, а він мені - все, немає більше Данила".

Наступного дня мати повернулася в двір, щоб записатися на допомогу від волонтерів, каже Олег, і вона розповіла, як усе сталося.

Мама, тато, Данило та його дружина Діана жили в батьківській квартирі всі разом. Почувши вибухи, вони всі пішли в коридор, але потім Діана швидко забігла в кімнату за якимись речима, каже Олег.

"Данило пішов за нею і в цей момент влучило прямо в зовнішню стіну кімнати. Його відкинуло вибуховою хвилею так, що його майже одразу знайшов батько, намагаючись реанімувати сина, але безуспішно".

Понівечене тіло Діани, розповідає хлопець, знайшли тільки ввечері через день після вибуху. Весь цей час рідні сподівалися, що вона жива.

"Згодом серед завалів знайшли і тіла голови нашого ОСББ, Олександра з дружиною Лілією. Він був з гумором, завжди жартував, що якщо гинути - то уві сні з дружиною у своєму ліжку, а не у "підвалі-братній могилі". Так і сталося", - говорить Олег.

Особи п'ятого загиблого сусіди не знають – можливо, людина не місцева, припускає хлопець.

Щодо батьків Данила, їх у момент вибуху сильно контузило. У чоловіка невеликі травми, каже Олег, а жінка має опіки на обличчі та ногах, а також дрібніші травми.

У сім'ї також було троє котів, але живим відкопали лише одного, старого і беззубого рудого Бєню.

"Освідчився в бомбосховищі"

Згадуючи Данила та Діану, їхнім друзям важко підібрати слова.

"Що Діана, що Данило були дуже світлі люди. Таке кажуть про всіх загиблих, але це дійсно той випадок. Від них віяла енергетика щастя, любові до життя", - каже троюрідна сестра Діани, Анастасія Гайдукова.

"Коли я згадую про Данила, перед очима його усмішка, я уявляю, що ми на вечірці в його квартирі, він грає на гітарі, потім він скоїв якусь дурницю – пожартував чи зробив смішний писок - а потім обійняв та поцілував Діану. Це образ, який закарбується в моїй пам'яті назавжди", - каже найкращий друг Данила Гліб.

Діана і Данило поспішали жити. Вони почали зустрічатися під час війни, були разом чотири місяці, а потім просто у бомбосховищі Данило освідчився своїй дівчині.

"Вони знали, що війна може в будь-який момент їх розлучити, і що треба цінувати кожну хвилину", - каже Анастасія.

Закохані розписалися минулої осені. 16 листопада вони мали святкувати першу річницю, каже сестра Діани, а 27 листопада дівчині мало виповнитися 21.

Молодята вирішили не робити гучного весілля і навіть не гукали нікого на розпис, відсвяткувавши день народження своєї сім'ї в кафе вдвох.

"Їм не треба була показуха, пишні плаття, гулянки на триста людей. Вони зробили це для себе, - каже Анастасія Гайдукова. - Вони були нереально щасливі, тонули одне в одному".

Діана з тих людей, "яким не треба сто мільйонів євро для життя, вона знаходила радість в дрібницях", каже її сестра.

Вона пасувала Данилу по духу, розповідають хлопці.

Обоє молодих людей були творчими особистостями.

Діана Гайдукова родом із селища Кушугум Запорізької області. Її батьки розлучені, дівчина має багато зведених братів і сестер.

Вона вивчала готельно-ресторанну справу в місцевому університеті, підробляючи баристою в кондитерській, а також мріяла стати графічною дизайнеркою.

"Діана для мене була не просто подругою, це був дім моєї душі, - говорить, плачучи, її подруга Ліза. - Я завжди знала, що мене там підтримають, чекають, приймають і люблять".

Дівчата дружать багато років, але через війну Ліза виїхала за кордон і тепер шкодує, що так мало часу змогла провести з Діаною.

Данило Коваленко був музикантом. "У нього була і акустична гітара, і електро, і укулєлє, і сопілка, і калімба. Згодом з'явився студійний мікрофон, і він почав записувати пісні", - каже Олег.

У YouTube можна знайти два канали з творчістю Данила - старий і новий, де хлопець пробував себе в іншому стилі.

"Він завжди робив щось творче. Так, ці відео не стали дуже популярними, але він робив те, що веліло йому серце", - каже його друг Назар.

"Він мріяв стати крутим музикантом, чию музику би слухали всі", - каже Анастасія.

Друзі описують Данила як харизматичного хлопця, який мав багато талантів, і міг втілити в життя ще багато ідей.

"Він завжди був разом зі мною у важкі моменти, відчував, коли мені було погано – не знаю, як у нього це виходило", - каже ще один друг Данила Андрій.

"Ця людина була дуже важливою в нашій компанії, і в моєму житті. У мене всередині утворилася така пустота, яка, мабуть, нічим не заповниться".

Андрій каже, що не вірить у надзвичайні сили, але йому хочеться вірити, що Данило і його Діана зараз у якомусь хорошому місці.

Поки батьки Данила, які втратили єдиного сина та житло, приходять в себе, однокласники збирають їм на допомогу. Для Діани гроші збирає сестра.

Похорон відбудеться в неділю.