"Заповнення поля різним лайном". Що це за стратегія Трампа і чого він хоче нею досягти

Ще й місяця не минуло від початку другого терміну Дональда Трампа на посаді президента США, а він вже із запаморочливою швидкістю втілює в життя свою програму.

Після своєї інавгурації 20 січня Трамп встиг помилувати учасників штурму Капітолія 6 січня 2021 року, скоротив фінансову допомогу іншим країнам, вжив жорстких заходів проти нелегальної імміграції, скасував гендерну програму, запровадив тарифи на імпорт сталі та алюмінію, а також вжив низку інших заходів.

Крім того, він встиг обговорити телефоном із президентом Росії Володимиром Путіним можливість закінчення війни в Україні та запропонував перетворити Газу на "Рив'єру Близького Сходу".

Прихильники Дональда Трампа оцінюють усі ці дії як виконання передвиборчих обіцянок. Однак аналітики впевнені: настільки швидке ухвалення такої кількості рішень насамперед спрямоване на те, щоб приголомшити опонентів й послабити їхню реакцію у відповідь. Це прийом, відомий як flooding the zone ("перевантаження зони", вираз прийшов з американського футболу, а зараз - піар-термін. - Ред.).

На думку експертів, Трамп уже вдавався до цього прийому під час свого першого терміну, а тепер пускає його в хід в ширших масштабах.

То в чому полягає ця стратегія і чого Трамп сподівається досягти з її допомогою?

Від спорту до політики

Термін flooding the zone відсилає до стратегії в американському футболі, коли сторона, що нападає, перевантажує оборону суперника в тій чи іншій зоні поля, щоб скористатися його слабкими місцями.

Стів Беннон, колишній головний радник Трампа, 2018 року пояснював, що насправді головною опозицією для Трампа були не демократи, а ЗМІ. Спосіб боротьби з пресою - це "перевантаження зони", "заповнення поля різним лайном", тобто великим об'ємом шуму, що пригнічує й розсіює увагу.

За словами експертів, такий підхід дезорієнтує критиків, не дозволяючи їм згуртуватися навколо єдиного наративу.

"Трамп не просто задає порядок денний - він прокладає його трамбувальною машиною", - каже ВВС Еван Нірман, генеральний директор компанії Red Banyan, що спеціалізується на антикризових комунікаціях.

"Перевантажуючи зону", він прагне, щоб жодна полеміка [щодо його неоднозначних дій] не утримувала увагу настільки довго, щоб завдати [йому] довгострокової шкоди. Скандали, які потопили б іншого політика, у його випадку ледь помічають".

Нірман називає стратегію Трампа "прорахованою" і додає, що її мета - домінування в новинах. Новий президент США настільки щільно заповнює собою порядок денний, що "диктує умови діалогу". А його опонентам залишається тільки реагувати.

"Більшість політиків обережно впроваджують нові ініціативи, а Трамп одразу перетворює все на шоу, - зазначає Нірман. - Чи то політичне рішення, судовий розгляд, чи спонтанна заява - стратегія залишається незмінною: завжди йти в атаку, контролювати наративи і не залишати критиці шансів закріпитися".

Майкл Монтгомері, професор Мічиганського університету в Дірборні, вважає, що ця стратегія також роз'єднує опозицію.

"Вона змушує людей і групи розпорошуватися на мільйон дрібних неузгоджених битв, - каже Монтгомері ВВС. - Це знижує імовірність того, що супротивники зможуть об'єднатися проти нього [Трампа]".

Кетрін Картрайт, співзасновниця медіакомпанії Criterion Global, вказує на ще один тактичний прийом як частину цієї стратегії - Friday drop ("п'ятничний вкид"). Це коли суперечливі рішення оголошують наприкінці тижня, і до вихідних вони згасають на тлі ослабленої суспільної уваги.

Як приклад Картрайт наводить призначення Піта Гегсета, колишнього ведучого Fox News, на посаду міністра оборони США. Критики цього рішення вказували, що Гегсет не має досвіду в управлінні, а також нагадували, що нового міністра обвинувачували в насильстві (Гегсет відкидає всі обвинувачення). Однак, оскільки його посаду затвердили в п'ятницю, "до ранку понеділка призначення вже зникло з новинного порядку денного", вказує Картрайт у розмові з агентством AFP.

Конгресмен від демократів Джеймі Раскін описує реакцію, яку викликає шалений темп роботи Трампа, словами "надмірне сенсорне перевантаження".

"Приміром, я то розмовляю телефоном з науковицею, що займається клінічними випробуваннями протиракових препаратів для уряду, і яку збираються звільнити, оскільки невелика частина її роботи пов'язана із взаємодією з меншинами. Потім спілкуюся з юристами Мін'юсту, яких мають примусово перевести на інші посади. І цьому кінця-краю не видно", - каже Раскін в інтерв'ю New York Times.

"Перевантаження зони - це створення хаосу, що виснажує опозицію і підвищує рівень шуму, щоб змусити ще більше американців відключитися й відступити", - пояснює Монтгомері.

Професор вважає, що така стратегія дає другій адміністрації Трампа "свободу дій, до яких було б значно більше уваги та які викликали б більше опору, якби не були поховані під безліччю інших речей".

Погляд прихильників Трампа

Прихильники Трампа вважають його бурхливу діяльність доказом лідерства та дотримуванням обіцянок, даних під час передвиборчої кампанії.

Конгресвумен-республіканка Марджорі Тейлор Грін заявила в інтерв'ю New York Times, що програму Трампа підтримали виборці, і він працює "настільки швидко, наскільки це можливо", щоб втілити її в життя. "Для цього потрібно не спати до пізньої ночі", - заявила вона.

А Стів Беннон у своєму подкасті War Room високо оцінив темпи роботи адміністрації. "Подивіться на масштаб, глибину і швидкість. Це результат багаторічної роботи людей, - сказав Беннон. - Це не сталося в одну мить".

"Тисніть на газ, ніяких гальм! Поїхали! Поїхали! Поїхали! - вигукує Беннон у подкасті. - Коли ви маєте такий імпульс, ви не зупиняєтесь, не роздумуєте. Ви їдете, їдете і їдете!"

Він також хвалить Стівена Міллера, заступника голови Білого дому з питань політики, якого вважають натхненником стратегії перевантаження зони під час другого терміну Трампа.

Чи застосовували цю стратегію раніше

Хоча радник Трампа Беннон чудово сформулював ціль стратегії "заповнення поля усіляким лайном", не він і не Трамп її винайшли.

Ще п'ять років тому, у лютому 2020 року Шон Іллінг у статті для видання Vox вказав, що в наш час у пострадянській Росії її почав широко застосовувати Володимир Путін.

Путін використав підконтрольні йому ЗМІ для створення туману дезінформації, що сприяло породженню в суспільстві недовіри до всього - недовіри, достатньої для того, щоб суспільство не могло і не хотіло об'єднатися навколо якоїсь ідеї.

Автор статті у Vox розповідає про свою зустріч з Пітером Померанцевим, сином емігрантів з СРСР, який на початку 2000-х повернувся в Росію, працював телепродюсером, а потім написав книжку про те, як функціонує путінська пропаганда (Померанцев навіть давав свідчення на тему інформаційної війни й розвитку засобів масової інформації в Конгресі США).

Мета путінської пропаганди, пояснив Померанцев автору статті, - не продати якусь ідеологію чи бачення майбутнього, а переконати людей, що "всю правду знати не можливо", і що єдиний правильний вибір - "йти за сильним лідером".

Еван Нірман теж нагадує, що стратегія "перевантаження зони" - не винахід Трампа.

"Лідери впродовж усієї історії використовували медіа у своїх інтересах, але робили це по-різному, - вказує він. - "Бесіди біля каміна" Франкліна Рузвельта, майстерне використання телебачення Джоном Кеннеді й навіть цифрове домінування Барака Обами - все це йшло на формування суспільного сприйняття".

Однак є одна відмінність, додає Нірман. "Трамп застосовує стратегію із запаморочливою швидкістю, без фільтрів та з повною непередбачуваністю".

Монтгомері не погоджується з Нірманом і вважає дії Трампа безпрецедентними. На його думку, раніше не було прикладів, коли президенти, демократи чи республіканці, заповнювали медіапростір незліченними розпорядженнями, щоб збити всіх з пантелику.

"Дуже напружені "Сто днів" Франкліна Д. Рузвельта 1933 року (таку назву носять перші три місяці президентства Рузвельта, коли він ухвалив низку ініціатив, спрямованих на протидію Великій депресії, - Ред.) не були спробою "перевантажити зону", зробивши так, щоб окремі ініціативи нової адміністрації вислизнули з поля зору", - вказує Монтгомері.

Чи може "перевантаження" спрацювати

Можливо, ще зарано говорити про те, чи спрацює ця стратегія для Трампа. Ба більше, деякі експерти кажуть, що такий підхід може зрештою призвести до зворотного результату.

"Хоча я сумніваюся, що багато справжніх прихильників Трампа коли-небудь втомляться від хаосу, який він влаштовує. Але ця стратегія може дати зворотний ефект серед правих, можливо, вже на проміжних виборах 2026 року", - твердить Монтгомері.

Він зауважує, що Трамп і республіканці не користуються беззаперечною підтримкою серед громадян США.

"Трамп виграв вибори 2024 року з перевагою лише в 1,5% голосів. Він і республіканці насправді не мають мандата і на звичайні зміни після виборів, не кажучи вже про ті екстраординарні зміни, яких вони прагнуть домогтися", - каже професор.

Нірман попереджає: навіть прихильники Трампа можуть відчути втому, "оскільки постійний хаос виснажує".

"Це найбільший ризик. Сила Трампа в тому, що він домінує в розмові, але якщо люди перестають слухати, то це домінування перетворюється на шум. Якщо це станеться, то від нього відвернуться ті виборці, що вагаються, які підтримували його за політику, а не лише за харизму", - підсумовує він.