В'єтнам через пів століття після війни: як він змінився

Через пів століття після закінчення кривавої війни, яка лишила більшу частину країни в руїнах, В’єтнам став одним із найпопулярніших туристичних напрямків в Азії.

У квітні 2025 року виповнюється 50 років з моменту капітуляції уряду Сайгона перед військами Північного В’єтнаму. Так завершилася війна у В’єтнамі, яка тривала десятиліття.

Країна все ще бореться з наслідками того темного часу як для її ландшафту, так і для людей. Однак нове покоління в’єтнамців старанно працює над тим, щоб позбутися ран, завданих війною, і відкрити світу красу своєї країни та її унікальну культурну спадщину.

З 1997 року, коли країна вперше відкрилася для туристів, В’єтнам став одним із найпопулярніших місць у Південно-Східній Азії. Країна відома смачною вуличною їжею, жвавими містами, унікальним поєднанням французької колоніальної архітектури з приголомшливими природними ландшафтами. Сьогодні Вʼєтнам переживає сплеск іноземних відвідувачів, і цей рік може стати рекордним.

Американський журналіст в’єтнамського походження Вільям Лі Адамс вирушив у зворушливу подорож до батьківщини своєї матері. Він збирається поховати прах свого брата у родинному склепі в центрі галасливого Хошиміна (колишній Сайгон). Адамс розповідає про подорож в станньому епізоді подкасту BBC The Travel Show.

Сайгон був епіцентром війни у ​​В’єтнамі в 1960-х і 70-х роках, оскільки служив штабом військових операцій США в регіоні. Однак історія міста сягає вглиб на 300 років раніше. Вона відображена у вишукано декорованих храмах і пагодах, яскравих нічних ринках і поєднанні азіатських та європейських впливів у цьому дев’ятимільйонному мегаполісі.

Як і в більшій частині В’єтнаму, їжа є головною перевагою для мандрівників у Хошиміні.

Страви вуличної їжі, як-от бот-чієн (смажені на сковороді тістечка з рисового борошна, які подають з папайєю, цибулею-шалотом і зеленою цибулею), популярні в таких місцях, як історичний ринок Бен Тхань, а також елітні ресторани, як-от мішленівський Akuna. "Ринок і їжа в цілому - це ніби серце в’єтнамської культури", - каже екскурсоводка і авторка блогу Лілла.

"Їжа настільки важлива".

Окрім ринків, Хошимін – це суміш в’єтнамських, французьких та міжнародних впливів. Побудований французами розкішний Сайгонський оперний театр, який відкрили у 1898 році, нагадує про колоніальне минуле міста, тоді як більш сучасна галерея Lotus (одна з перших приватних художніх галерей міста) демонструє роботи сучасних в’єтнамців та інших жителів Південного Сходу.

Утім, про війну, яку тут називають "американською", в Хошиміні згадок небагато. Місцеві неохоче про неї говорять.

"Офіційна позиція - ми виграли війну, тому немає ніякої травми", - сказав в’єтнамський письменник Нгуєн Фан Куе Май.

"Ось чому я відчув потребу задокументувати приховану травму… яку відкинули, залишили невизнаною", - каже митець.

Утім, є кілька місць, куди відвідувачі можуть піти, щоб дізнатися про вплив війни на місто та його околиці. Музей жертв війни зберігає важливі артефакти та розповідає про наслідки війни, а в тунелях Куті можна побачити, як боролися вʼєтнамські партизани.

Хошимін з'єднує з північною частиною країни залізниця Північ-Південь, яку часто називають "Експрес возз'єднання" і яка була побудована у 1899 році. Потяг долає 1700 км від Хошиміна до Ханоя єдиною колією, яку під час війни у Вʼєтнамі бомбили, щоб перервати сполучення між комуністичною північчю та контрольованим США півднем.

Сьогодні подорож цією залізницею - це чудовий спосіб побачити мальовничі пейзажі країни - лазерні води пляжів Нячанга та смарагдові джунглі гірського хребта Аннаміт. Дорогою до історичної столиці Вʼєтнаму Ханоя потяг зупиняється у популярних туристичних містах, як-от Дананг і Хойан.

Ханой, що був столицею комуністичної півночі, заснований у 1009 році нашої ери як імперське місто династії Лі. З 1873 року місто було столицею французької колонії і сьогодні залишається столицею В’єтнаму. Різноманітність його історії відбиває архітектура, зокрема у Старому кварталі, де поєднуються в’єтнамській та французькій колоніальний стиль.

Імператорська цитадель Тханг Лонг у Ханої, яку визнали об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, дозволяє зануритися у 1300 років минулого В'єтнаму.

Ханой не лише політична, а й культурна столиця В’єтнаму - тут процвітає мистецтво й освіта. Тут є Храм літератури, який колись був першим вʼєтнамським університетом. Сюди досі приходять студенти помолитися за хороші оцінки. Місто відоме галереями та музеями сучасного мистецтва, як-от Національний музей образотворчого мистецтва В’єтнаму та Галерея студії Ханоя.

Зрештою, жоден візит до Ханоя не буде повним без зупинки на ринку Донг Суан - найбільшому й найстарішому у країні. У двоповерхову будівлю місцеві та мандрівники з усього світу приїжджають, щоб купити традиційні смажені страви, сувеніри, спеції та навіть домашніх тварин.

"Щоразу, коли я відвідував В’єтнам, у мене було відчуття "тепер щось завершено", - каже Адамс наприкінці своєї подорожі.

"Але насправді кожна поїздка відкриває новий розділ".