Золото за секс. Як живуть жінки на нелегальних копальнях Амазонки

Це переклад статті наших колег із Бразильської служби ВВС і журналістів нашого проєкту "100 жінок". Оригінал англійською мовою можна прочитати тут.

Даяне Лейте ніколи не збиралася працювати у секс-індустрії, але коли їй було 17, її чоловік помер від серцевого нападу, і їй забракло грошей на похорон.

Її рідне місто Ітайтуба, на півночі бразильського штату Пара, розташоване у самому центрі району, де нелегально видобувають золото. Тому подруга запропонувала їй знайти гроші на похорон, займаючись сексом із старателями в глибині Амазонки.

"Поїздка на шахти - це як гра в кості, - каже вона. - Жінки там зазнають приниження. Їх можуть бити по обличчю і кричати на них. Я спала в своїй спальні, а один хлопець застрибнув у вікно і приставив мені пістолет до голови. А якщо вони платять, то хочуть володіти жінками".

Даяне вдалося зібрати гроші на похорон, і в 18 років вона народила свою першу дитину. Останні 16 років, як і багато жінок в Ітайтубі, вона періодично повертається на шахти, щоб працювати кухаркою, пралею, барменкою і секс-працівницею.

Тепер їй потрібно утримувати сім'ю із семи людей.

"Я не хочу сказати, що всі жінки в місті займаються цим, але деякі з них займаються сексом. Тому це, типу як, нормально. Нас це не особливо хвилює", - каже Наталія Кавальканте.

Наталія стала секс-працівницею у віддаленому шахтарському поселенні у 24 роки. Чотири роки потому, вийшовши заміж за власника бару, вона стала керувати будинком розпусти - цю роботу вона кинула лише нещодавно, щоб доглядати за племінницями в місті.

Життя в шахтарських поселеннях у тропічних лісах суворе. Більшість таких поселень - це тільки ґрунтова дорога, бар і церква.

Самі шахтарі живуть ще далі, у хатинах із дерева та брезенту, поряд зі зміями та ягуарами, а щойно вимикається генератор - у повній темряві. Жінки, які працюють кухарками, вимушені жити в цих таборах разом із чоловіками.

Шахтарі з'являються в поселенні, коли знаходять золото і в них є гроші, додає Наталія. Як розповідають жінки, іноді їм доводиться вмовляти прийняти душ перед сексом.

Бразильські закони забороняють утримувати будинок розпусти, але, каже Наталія, вона ніколи не брала ніяких комісійних, а просто наймала персонал бару і здавала кімнати в оренду.

Молоді жінки зверталися до неї з проханням про роботу, і вона іноді позичала їм гроші на дорогу: від Ітайтуби сюди сім годин їзди.

На питання про те, чи не має вона сумнівів, приваблюючи на таку роботу інших жінок, вона відповіла: "Іноді я думаю: "Я пройшла через це і знаю, що це не так вже і приємно".

"Але потім я думаю: "У дівчини є сім'я, іноді дитина, яку треба годувати". У багатьох дівчат одна чи дві дитини. Тож ми приймаємо це".

Ще до заміжжя Наталія заробила непогані гроші.

Тепер у неї є власний дім в Ітайтубі, мотоцикл та чимала кількість золота, яке вона іноді отримувала як плату за секс, по 2-3 г за один раз. Вона збирається вчитися - стати юристкою чи архітекторкою.

За словами Наталії, деякі жінки в Ітайтубі, яку ще називають Містом золотих самородків, відкрили свій бізнес на зароблені кошти.

Але для жінок це чималий ризик - поїхати в шахтарські поселення, де панують жорстокість і беззаконня.

Про те, як шахти шкодять довкіллю, всім добре відомо. Але про те, які наслідки ці шахти мають для людей, - а за даними ООН йдеться про насилля, сексуальну експлуатацію і торгівлю людьми, - практично не повідомляють.

Один із торговців дорогоцінними металами розповів ВВС, що нелегальне золото з цих шахт зазвичай маркують як продукцію ліцензованого гірничовидобувного кооперативу, а потім експортують і перетворюють на ювелірні вироби, компоненти для мобільних телефонів чи інших товарів електроніки.

Три найбільші покупці бразильського золота - Канада, Швейцарія та Велика Британія.

За даними аналітичного центру Instituto Escolhas, більш ніж 90% всього експорту в Європу здійснюють із районів, де золото видобувають незаконно.

Вбивства жінок у шахтарських поселеннях - не рідкість. Тіло 26-річної Раєле Сантос знайшли минулого року в її кімнаті. Це неподалік від золотої копальні Кую-Кую, за 11 годин їзди від Ітайтуби.

Її старша сестра, Раілане, каже, що чоловік запропонував Раєле гроші за секс, та відмовилася, і тоді він пізніше знайшов її та забив до смерті.

"Щоденно помирає багато жінок, дуже багато, - каже Раілане. - Я народилася в шахтах, я виросла в шахтах, і тепер я боюся жити в шахтах".

У зв'язку з вбивством Раєле арештували одну людину, але суду ще не було. Цей чоловік заперечує всі висунуті проти нього звинувачення.

З 2013 по 2023 рік площа нелегальних золотих копалень в Бразилії збільшилася більш ніж вдвічі - до 220 000 гектарів. Ніхто не знає, скільки жінок і нелегальних копачів тут працює. Уряд Бразилії заявляє, що нелегальних їх може бути від 80 000 до 800 000.

Під час правління Луїза Інасіу Лула да Сілви уряд пішов на заходи із закриття нелегальних шахт, дилери також мали припинити купувати добуте золото. Але високі ціни на цей метал досі змушють багатьох чоловіків шукати успіху.

Даяне більше не хоче працювати в шахтарських поселеннях через ризики та важкі умови, в яких вона живе, але планує, як вона сподівається, останню таку поїздку. Її ціль - за два-три місяці заробити достатньо, щоб після повернення відкрити шинок, хоч вона розуміє, що цього може і не статися.

Вона каже, що кожен раз, залишаючись одна і гуляючи по лісу, вона переживає за своїх дітей.

"Я буду продовжувати, поки є сили, - каже вона. - Тому що я думаю, що одного разу мої діти скажуть: "Моя мама так багато працювала. Вона пройшла через все це заради нас і ніколи не здавалася".

За участі Маріанни Шрайбер, Бразильська служба ВВС.