Чому Трампу не вдається зупинити Путіна

Різке скорочення 50-денного ультиматуму Путіну щодо припинення вогню в Україні - це очевидна ознака розчарування Трампа російським лідером. Але чому президенту США, який зміг завершити декілька конфліктів, не вдається зробити те саме в Україні?

Про це міркує в аналітичній статті для The Conversation професор міжнародної безпеки з Бірмінгемського університету Стефан Вольф.

Після повернення у Білий дім Дональд Трамп намагається закріпити за собою образ глобального миротворця.

Йому дійсно вдалося допомогти у припиненні деяких регіональних конфліктів, наприклад, між Руандою й Конго у червні, а також між Індією та Пакистаном у травні.

Однак у війнах в Україні та Газі його ініціативи виявились неефективними.

На думку аналітика, цьому є три основні причини.

По-перше, президент США має більше шансів на успіх у зупиненні бойових дій там, де він має важелі впливу та готовий використовувати їх, щоб змусити іноземних лідерів підкоритися його волі.

Наприклад, Трамп чітко заявив, що не буде жодних торговельних переговорів з Таїландом чи Камбоджею, поки вони не зупинять бої.

На відміну від цього, у війні Росії проти України Трамп поки що використовував лише важелі впливу на Володимира Зеленського. Це привело до угоди між США та Україною про 30-денне припинення вогню лише через два тижні після сумнозвісної сварки між Трампом і Зеленським в Овальному кабінеті, пише автор статті.

Натомість погрози санкціями проти Росії, які Трамп поки що так і не виконав, не мали жодного ефекту. І реакція Кремля на останній ультиматум Білого дому не свідчить про зміни у намірах Путіна.

Другий чинник, який може пояснити, чому Трамп досяг успіху в миротворчих діях у деяких випадках, а не в інших, є рівень інтересів США. Коли йдеться про відносини США з Росією та Ізраїлем, для Трампа на карту поставлено набагато більше.

Президент США, схоже, все ще прагне укласти велику угоду з Росією та Китаєм, за якою Вашингтон, Пекін та Москва погодилися б визнати свої сфери впливу та не втручатися в них. Це може пояснити його вагання щодо виконання погроз Путіну.

Є й ще одна причина - складність конфліктів.

Таїланд, Камбоджа, Індія та Пакистан могли повернутися до ситуації, яка була до нещодавніх бойових дій. Зрештою, це також в інтересах сторін конфлікту.

"Натомість досягнення будь-якої стабільності в Україні чи на Близькому Сході, навпаки, вимагає тривалої взаємодії та уваги до деталей", - пише автор аналізу.

Ці конфлікти перебувають на стадії, коли повернення до того, як було раніше, не відповідає інтересам сторін чи їхніх зовнішніх партнерів, вважає дослідник.

Підштовхування сторін конфлікту на шляху до угоди за таких умов вимагає добре продуманого процесу, який відсутній в Україні та не дає результатів у Газі, підсумовує автор.

Він також зауважує, що Трамп покладається на особистих посланців, які мають у кращому випадку обмежений досвід у зовнішній політиці, як-то мільярдер та інвестор у нерухомість Стів Віткофф.

Зрештою, це може свідчити, що Білий дім просто не має достатньо ресурсів для того рівня взаємодії, який був би необхідним для досягнення угоди в Україні та на Близькому Сході, підсумовує автор статті в The Conversation.

Чи спрацюють санкції Трампа

На думку оглядача із закордонних справ та головного редактора Time Ієна Бреммера, Трамп не має достатніх інструментів впливу на Москву.

Між США та Росією недостатньо прямих торговельних потоків, щоб обґрунтовано погрожувати, але президент США попередив про можливі тарифи для країн, які торгують з Росією.

Проте у Путіна є вагомі підстави сумніватися, що Трамп розпочне нові конфлікти з Китаєм та Індією, які зараз є двома найбільшими споживачами енергії з Росії.

Насамперед це сумнівно, враховуючи, що Трамп працює над укладанням великих угод з обома країнами, вважає автор статті.

Крім того, Трамп не демонструє послідовності у своїй політиці - ультиматуми змінюються, його риторика різка, але без реальних дій.

Санкції ЄС також не змінять розрахунків Путіна. Головний інструмент 18-го пакету санкцій Європи проти Росії, регульоване обмеження цін на нафту, змусить російських експортерів нафти більше покладатися на тіньовий флот танкерів.

Але без підтримки США їхній вплив буде незначним, і ЄС має мало можливостей уповільнити оборонний сектор Росії.

У Кремлі ультиматум Трампа сприймають як формальність, відзначає автор.

Путін вважає, що час грає на його користь: захоплення нових територій та постійні атаки послаблюють Україну поступово.

Є ще одна можлива причина, чому Путін може продовжити цю дедалі дорожчу війну на виснаження. Можливо, його впевненість у продовженні війни - це ще один пункт у списку його стратегічних помилок, що постійно збільшується.

Саме вторгнення було вражаючим прорахунком щодо можливостей і Росії, й України.

Можливо, Путін не укладає угоди, бо досі не розуміє, скільки Росія врешті може втратити, припускає автор колонки в Time.