Нові вибори чи "махач". Що відбуватиметься у Польщі після перемоги Навроцького

Перші емоції після оголошення результатів виборів президента Польщі пройшли, але пристрасті в політичному житті країни, які розгорілися під час рекордної за тривалістю виборчої кампанії, аж ніяк не вщухли.

Так, роль президента у польській системі влади не надто висока.

Однак, по-перше, він має блокуючу акцію в політичному процесі: президент може ветувати закони, які приймає парламент, і тим самим ускладнювати життя уряду.

По-друге, результати президентських виборів стали доказом того, що настрої польського суспільства за останні кілька років помітно змінилися, і нові фаворити виборців – праві та ультраправі партії Польщі – хотіли б скористатися моментом для того, щоб посилити свої позиції.

З іншого боку, ще задовго до дня голосування ці вибори називали грою з максимальною ставкою для обох великих таборів польської політики.

Поразка на них, сходилися на думці спостерігачі, загрожує дуже прикрими наслідками для переможених. У цьому випадку – для правлячої коаліції на чолі із Дональдом Туском.

Тож у якому настрої перебувають головні дійові особи польської політики після перемоги на президентських виборах Кароля Навроцького, і чого чекати від розвитку ситуації далі?

"Червона картка"

Для початку – про табір переможців.

Тріумф Кароля Навроцького тут вважають моментом відродження "Права і справедливості" після дошкульної поразки на парламентських виборах 2023 року. І – чудовим фундаментом для того, щоб виправити те прикре непорозуміння та отримати назад всю повноту влади в країні.

Ще під час виборчої кампанії Кароль Навроцький не приховував, що однією з його цілей на посаді президента буде повалення нинішнього уряду.

Уряд у Польщі має основні важелі впливу на політичне, економічне та соціальне життя країни, а його глава – у нашому випадку прем'єр-міністр Дональд Туск – є політиком номер один у Польщі, а заразом і антагоністом лідера партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського особисто.

Зважаючи на все, "Право і справедливість" йтиме до мети повалення уряду Туска кількома шляхами одночасно.

Вже в понеділок Ярослав Качинський заявив, що результати президентських виборів – це "червона картка" для уряду, і Рада міністрів повинна піти у відставку.

"Ми пропонуємо такий вихід: технічний уряд, який буде безпартійним, як і президент… Глава цього уряду має бути обраний у ході переговорів з усіма, хто готовий підтримати цю ідею, і це не повинна бути людина, якось пов'язана з нами. А окремими міністерствами мають керувати просто фахівці у конкретних сферах нашого суспільного життя", - сказав Качинський.

Втім, було б наївно очікувати від чинного уряду того, що він відразу погодиться зі своїм головним опонентом і звільнить міністерські крісла для "технічних міністрів".

Тому вже сьогодні польські спостерігачі підозрюють, що заява Качинського мала суто політичне значення – символічно позначити мету, якої прагнутиме його табір. А досягатимуть її витонченішими способами.

Мінус "селяни"

Спосіб номер один – спробувати розвалити правлячу коаліцію зсередини та створити нову більшість у чинному парламенті.

Сьогодні більшість у Сеймі становить приблизно 245-248 голосів із загальної кількості депутатів у 460 осіб. Тобто, якщо правдами-неправдами виманити зі складу більшості два десятки депутатів, то теоретично "Право і справедливість" могла б створити нову коаліцію за участю ультраправої "Конфедерації".

У кулуарах навіть подейкують про те, що такою "слабкою ланкою" могли б стати депутати від Польської селянської партії.

28 її членів обрали до парламенту від блоку "Третій шлях" спікера Сейму Шимона Головні. Після того, як Головня набрав лише п'ять відсотків голосів у першому турі президентських виборів, майбутнє цього проєкту опинилося під питанням, і зараз "селяни", ймовірно, перебувають у роздумах щодо своїх подальших перспектив.

А з тим, що вони і так вважалися найконсервативнішою частиною коаліції, їхнє зближення з "Правом і справедливістю" навряд чи стане такою вже несподіванкою.

Станом на сьогодні політики Польської селянської партії надсилають суперечливі сигнали про свої політичні плани. З одного боку, більшість її депутатів кажуть, що є лояльними членами коаліції. З іншого – впливовий "селянин" Марек Савицький заявив, що прем'єр Дональд Туск має залишити свою посаду.

"Туск не встигає за ситуацією… На жаль, ми весь час бачили лінощі Туска та відсутність інтересу до роботи з його боку… Якщо кінь втомився і не тягне, потрібно міняти коня, а не запрягати його в легший віз", - заявив він у розмові з порталом wPolityce.

Проте більшість експертів прогнозують, що поки що – принаймні поки лідером селянської партії залишається нинішній перший віцепрем'єр і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш – ця сила без особливого ентузіазму, але залишатиметься в лавах прихильників Туска.

Розпуск Сейму

Другий можливий маршрут, яким може піти "Право і справедливість", - це шлях розпуску парламенту та дострокових виборів Сейму.

У нинішній ситуації це можливо у двох випадках. По-перше, рішення про саморозпуск може ухвалити двома третинами голосів сам польський парламент, але цей варіант важко назвати реалістичним.

По-друге, президент отримує право розпустити Сейм у разі, якщо парламент протягом чотирьох місяців не голосує за запропонований урядом проєкт бюджету. І тут, на думку спостерігачів, перед табором переможців відкриваються найкращі перспективи.

Між членами коаліції – а це "Громадянська коаліція" Дональда Туска, "Третій шлях", який складається з "селян" та партії "Польща 2050" самого спікера Головні і "Нової лівиці" Магдалени Беят – і до президентських виборів нерідко іскрило.

Зараз, коли турбулентність у політичному житті лише наростатиме, а "підривну роботу" серед більшості проводитимуть емісари з "ПіС", збір голосів 231 депутата за закон про бюджет може стати нетривіальним завданням.

У разі такого сценарію таймінг цього процесу можна визначити досить просто.

Уряд повинен подати до Сейму проєкт бюджету до кінця вересня, відповідно (не) ухвалити його парламент має не пізніше кінця січня.

Рішення про розпуск президент Навроцький підписує приблизно в середині лютого, вибори у такому разі відбуваються наприкінці квітня.

Два з половиною роки "махача"

Нарешті, якщо табору переможців не вдасться ані розвалити правлячу коаліцію, ані довести ситуацію до позачергових виборів, польську політику чекає непростий період коабітації, тобто співіснування президента та уряду, які представляють антагоністичні партії, протягом двох з половиною років – до планових парламентських виборів восени 2027 року.

Польські спостерігачі одностайні: нинішню нелегку взаємодію з Анджеєм Дудою Дональд Туск сприйматиме як ідилію у порівнянні з тим, що на нього чекає у відносинах із президентом Навроцьким.

"Якщо уважно послухати, що Навроцький говорив під час кампанії, то на нас чекає два з половиною роки "махача" - такої безперервної бійки", - описав у розмові з виданням Rzeczpospolita ситуацію, яка, на його думку чекає на Польщу, колишній президент цієї країни Александр Кваснєвський.

"Президент перешкоджатиме уряду… Нас чекає два з половиною роки гострої боротьби між президентом та "Правом і справедливістю" (з одного боку) та урядом (з іншого). А це погано для Польщі – важливі закони не прийматимуться, буде безлад у парламенті, ми матимемо двоголосість у європейських справах", - пояснив він.

"Хитати" ситуацію новому главі держави активно "допомагатимуть" ультраправі з партії "Конфедерація".

Результати президентських виборів показали, що представники цієї частини політичного спектра можуть значно збільшити свою присутність у новому Сеймі, тому вони діятимуть за принципом "Що гірше, то краще".

Вотум довіри

Поразка Рафала Тшасковського на президентських виборах, звісно, ​​стала важким ударом по його політичному табору.

"Настрої у коаліції жахливі. Вас це вражає? Як можна програти кандидату з такою біографією? Напевно, ми не уникнемо пошуку винних у тому, що Тшасковський програв, але найголовніше - зараз треба перегрупуватись і йти вперед", - переказують журналісти видання Gazeta Wyborcza свою розмову з одним із представників "Громадянської коаліції".

Дональд Туск – один із найдосвідченіших політиків не лише Польщі, а й Європи – чудово розуміє, що його уряд якщо не прямо зараз, то дуже скоро почнуть "розхитувати" і, судячи з усього, діє на випередження.

Увечері у понеділок він виступив із коротким, буквально трихвилинним зверненням до народу.

У ньому Туск, по-перше, висловив готовність до співпраці з Навроцьким, одночасно відкинувши можливість того, що він здасться на милість переможцю: "Як би ми не оцінювали кандидата, що переміг, потрібно визнати його виграш і привітати його виборців… Аварійний план, яку передбачає складну коабітацію, готовий".

"Важко спрогнозувати, якою буде позиція президента. Якщо він виявить готовність до співпраці, це стане для нас позитивним сюрпризом, на який ми відповімо повною відкритістю… Ми пропонуватимемо готові законопроєкти, але якщо буде потрібно, то керуватимемо і прийматимемо рішення, навіть якщо президент блокуватиме зміни на краще. Ми вже маємо такий досвід", - сказав польський премʼєр.

По-друге, Дональд Туск заявив, що вимагає від коаліції єдності та відваги, а першим тестом цих якостей стане вотум довіри, який він має намір отримати для свого уряду від Сейму найближчим часом.

Спостерігачі називають цей крок польського прем'єра кроком суто політичним і на додачу ризикованим. З одного боку, якщо уряд здобуде в парламенті підтримку більшості депутатів, це дозволить йому продемонструвати силу і єдність коаліції, її готовність протистояти прихильникам Навроцького, що рвуться у владу.

Але що станеться, якщо через якусь причину отримати вотум довіри Туску не вдасться?

Спектр можливих розвитків ситуації дуже широкий – від продовження роботи Туска на чолі уряду меншості до висування чинною більшістю нового кандидата у прем'єри чи навіть до політичної кризи, цілком здатної закінчитися саморозпуском парламенту.

Спочатку Дональд Туск наполягав на розгляді вотуму довіри вже цього тижня, проте у вівторок спікер Сейму Шимон Головня заявив, що це відбудеться на позачерговому засіданні парламенту 11 червня.

Цього ж дня у варшавському королівському замку посвідчення про обрання президентом отримає Кароль Навроцький. Його інавгурація та офіційний вступ на посаду відбудеться 6 серпня.