Тропічний Трамп: шлях Жаїра Болсонару

Вересень 2018 року. Жуазейру-ду-Фора, провінційне місто в Бразилії. Натовп гаряче вітає кандидата в президенти Жаїра Болсонару.

Раптом з юрби виривається чоловік і встромляє ніж у живіт політика.

Кадри Болсонару, згорбленого від болю, у жовто-зеленій футболці збірної Бразилії облетіли всю країну й світ.

Колишній військовий дивом вижив. І замах став переломним моментом. Шок, співчуття та образ "чужинця, який кидає виклик системі", винесли його на гребінь політичної хвилі. Уже за кілька тижнів він здобув перемогу на виборах.

Але сім років потому доля різко змінила траєкторію. Верховний суд Бразилії визнав Болсонару винним у спробі військового перевороту. Здавалося б, це кінець стрімкої політичної кар'єри.

Але Бразилія — країна політичних бур, а Болсонару — природжений боєць за виживання. Він і досі лишається одним з найвпливовіших політиків останніх десятиліть. А його союзники вже домагаються амністії.

Тож тінь Болсонару й далі висить над майбутнім країни — разом із можливістю його повернення у велику політику.

Від маргінала до "болсонаризму"

Довгі роки Жаїр Болсонару лишався на узбіччі політики. У конгресі він просидів майже три десятиліття, але відзначився не законами, а гучними й часто шокуючими заявами.

Його охоче кликали на популярні телевізійні ток-шоу. Там Болсонару часто критикував демократію й вихваляв авторитаризм.

В одному з інтерв'ю 1999 року він зайшов настільки далеко, що пообіцяв: ставши президентом, у перший же день влаштувати переворот і "завершити роботу" військової диктатури — знищивши 30 тисяч людей, починаючи з тодішнього президента Фернанду Енріке Кардозу.

Його час настав лише у 2018-му.

Бразилію лихоманили протести, економічна рецесія, імпічмент Ділми Русефф і гучне антикорупційне розслідування, яке сколихнуло всіх — від лівих до центристів. Політична еліта виглядала дискредитованою, суспільство жадало оновлення.

І тоді Болсонару, роблячи ставку на соціальні мережі, зумів об'єднати довкола себе консервативних євангелістів, військових, поліцейських, підприємців і мільйони звичайних виборців, втомлених від корупції.

Так народився феномен "болсонаризму" — масового правого руху, якого країна ще не знала.

Президентство і пандемія

Болсонару зумів перетворити розпорошених правих на масовий рух — уперше в історії Бразилії. Але зробити з цього руху ефективний уряд виявилося складніше.

Перемігши на виборах у жовтні 2018 року від невеликої партії, він сформував кабінет, у якому виявилося чимало людей без досвіду роботи на федеральному рівні. Значну ставку зробив на військових, розставивши їх на ключові посади.

Його уряд послабив екологічний контроль заради агробізнесу, що викликало сплеск вирубки Амазонії та міжнародний скандал.

У зовнішній політиці Болсонару зблизився із Дональдом Трампом, відкрито називав його своїм натхненником, а також із консервативними урядами Угорщини та Ізраїлю.

Та справжнім випробуванням стала пандемія.

З початку 2020 року Болсонару виступив проти локдаунів, попереджаючи, що соціальне дистанціювання зруйнує економіку.

Він регулярно з'являвся на мітингах, де маски й дистанція ігнорувалися. У березні він назвав COVID-19 "легким грипом", а вже за місяць, відповідаючи на питання про зростання смертності, заявив: "Я не могильник". Пізніше він визнав ці слова помилкою.

До цього додався скепсис щодо вакцин. Президент відмовлявся робити щеплення і довго блокував масштабні закупівлі препаратів, натомість просуваючи сумнівні засоби — на кшталт гідроксихлорохіну.

Вакцинація врешті-решт розгорнулася, але надто пізно. На думку експертів, десятки тисяч життів можна було врятувати, якби уряд діяв швидше.

В результаті країна втратила понад 700 тисяч життів.

Конфлікт з Верховним судом

Головним суперником Жаїра Болсонару під час його президентства став не парламент і навіть не опозиція, а Верховний суд Бразилії. Саме він заблокував спроби президента скасувати карантинні заходи — соціальне дистанціювання та носіння масок під час пандемії, а також відхилив ініціативи, спрямовані на спрощення доступу громадян до вогнепальної зброї.

Центральною фігурою цього протистояння виявився суддя Александр де Мораес, який фактично перетворився для Болсонару на персонального ворога.

Кар'єрний прокурор і професор права, він працював у консервативних адміністраціях Сан-Паулу, а до Верховного суду був призначений центристом Мішелем Темером після імпічменту Ділми Русефф.

У 2020 році тодішній голова Верховного суду доручив Мораесу розслідувати кампанії дезінформації проти суддів у соцмережах. Згодом розслідування розширилося: під приціл потрапили й справи про загрози демократії з боку прихильників Болсонару. І всі ці процеси лишалися в руках Мораеса.

Така концентрація влади викликала різку критику — не лише з боку "болсонаристів", але й серед юристів та центристських політиків.

Проте формально його повноваження мали законну основу, а більшість рішень згодом підтверджували колеги по суду. Для багатьох аналітиків це було єдиним способом убезпечити демократію.

Болсонару ж дедалі більше втрачав стриманість. Він не раз заявляв, що не визнає рішень суду. А на масових мітингах у Бразиліа та Сан-Паулу у вересні 2021 року перейшов до відвертих образ, назвавши Мораеса "покидьком". Тоді ж він вигукнув, що залишить президентський пост лише "заарештованим, мертвим або переможцем". І додав: "Зрадники, знайте: мене ніколи не заарештують".

Ці слова пролунали як пряма загроза демократичним інституціям країни.

Поразка і штурм столиці

У 2022 році Болсонару програв Лулі да Сілві з мінімальним відривом. Поразку він так і не визнав.

Його прихильники перекривали дороги, а сотні "болсонаристів" розбили табори біля військових казарм, вимагаючи анулювати результати виборів і закликаючи армію втрутитися, щоб не допустити інавгурації Лули.

Розслідування згодом показало: у цей час Болсонару проводив зустрічі з військовим командуванням, обговорюючи введення надзвичайного стану задля скасування підсумків голосування.

План зірвався, бо двоє з трьох генералів відмовилися йти на змову — про це вони пізніше заявили в суді.

Поліція також виявила в президентському палаці роздрукований документ із планом убивства Лули та судді Александра де Мораеса, підготовлений одним із помічників.

Сам Болсонару заперечує, що знав про цей сценарій, і стверджує: говорив із військовими лише про конституційні заходи.

У грудні 2022-го, ще залишаючись главою держави, Болсонару вилетів до Флориди — і проігнорував інавгурацію Лули 1 січня.

А вже 8 січня 2023 року країну сколихнув безпрецедентний штурм: тисячі прихильників Болсонару увірвалися до Конгресу, Верховного суду і президентського палацу в Бразиліа. Світ заговорив про тропічну версію атаки на Капітолій у США.

Лули тоді у палаці не було, а сили безпеки до вечора відновили контроль. Сам Болсонару, який перебував у США, заперечив будь-яку причетність до заворушеннях. Але Верховний суд розцінив події як частину ширшої змови з метою повалення законно обраного президента.

Вирок і майбутнє

Болсонару повернувся до Бразилії й знову почав гуртувати прихильників. Його амбіції виходили далеко за межі президентських виборів 2026 року — він прагнув контролювати й інші центри впливу.

На муніципальних виборах 2024-го його партія здобула відчутний успіх, завоювавши понад пів тисячі мерій по всій країні.

А тим часом проти експрезидента наростали розслідування Федеральної поліції під пильним наглядом судді Александра де Мораеса.

У квітні 2025 року Верховний суд призначив слухання у його справі.

Та замість того, щоб діяти через адвокатів, Болсонару і його союзники обрали інший шлях. Вони оголосили процес політичним переслідуванням. Його син, конгресмен Едуарду Болсонару, вирушив до США, намагаючись заручитися підтримкою Дональда Трампа та руху MAGA.

У липні Трамп оголосив про 50-відсоткові тарифи на бразильські товари й назвав суд над Болсонару "полюванням на відьом".

Втім, невдовзі самого експрезидента і його сина запідозрили у втручанні в правосуддя через контакти з американською адміністрацією.

У серпні Болсонару відправили під домашній арешт, а згодом Верховний суд визнав його винним в організації змови.

Вирок був безпрецедентний: 27 років в'язниці та заборона обіймати державні посади до 2060-го.

Та навіть такий удар не став крапкою у його політичній історії. Союзники Болсонару вже готують ініціативу про амністію, а політики, які розраховують на його підтримку, обіцяють помилування в разі своєї перемоги.

В адміністрації Лули попереджають: Верховний суд визнає це неконституційним, що загрожує новою кризою для країни.

Один з адвокатів, присутніх на вересневих слуханнях, підсумував: "Будь-яке рішення буде переглянуто. Ніщо не буде остаточним".

Ці слова лунають і як застереження, і як точна характеристика новітньої історії Бразилії - як драма без фінального акту.