Україна - ЄС: Росія?
|2010-06-07, 0:17
Незважаючи на внутрішні негаразди в Євросоюзі, тема асоціації України з ЄС не перестає хвилювати Київ та Брюссель: на день Європи європейські чиновники обіцяють укласти угоду про асоціацію і про зону вільної торгівлі ще до кінця 2010 року, а В.Янукович у зверненні до народу обіцяє зберегти орієнтир на Євросоюз.
При цьому зближення України та ЄС відбувається на фоні постійних запрошень керівництвом Росії посилити діяльність України в СНД, увійти спочатку в Митний союз і потім - в ЄЕП. Але в цьому питанні В.Янукович чомусь зовсім не такий податливий, як у всьому іншому: він відкрито заявляє, що Україна триматиме курс на Євросоюз. І що цікаво - з боку Москви не йде жодного осуду, жодних заяв, щоб «остудити його пил». Лише натяки з боку Медвєдєва - необхідно мовляв відслідковувати все, що коїться в ЄС і «прагнути туди, де тихо і спокійно».
В цілому, складається враження, що Росія не надто і наполягає на відмові України від європейського курсу. Чому ж у своєму прагненні до тісної співпраці з ЄС Україна не відчуває спротиву Москви - який в цьому інтерес Росії?
Для того щоб отримати відповідь на це питання, пропоную подивитись на останню тенденцію - на бажання російського капіталу взяти під контроль цілий ряд українських підприємств. За останні кілька місяці кількість пропозицій з боку Росії про створення різноманітних СП, а також придбання українських підприємств, перевищили найсміливіші очікування в багатьох сферах:
- газ (об'єднання Газпрому з «Нафтогазом»);
- атомна енергетика (СП з російським Росатомом)
- суднобудування (російська Об'єднана суднобудівна компанія і українські заводи "Заря-Машпроект" і "Море")
- авіація (АНТК ім. Антонова з Об'єднаною авіабудівнію компанією РФ)
- металургія (основа українського експорту):
«"Запоріжсталь" стала третім українським металургійним підприємством, купівлю якого приписують "неназваним" російським інвесторам. Кошти для купівлі акцій холдингу, що володіє підприємством, як і у випадку з продажем долі в "Індустріальному союзі Донбасу", надав російський "Внешэкономбанк" (ВЭБ). "Складається враження, що скупка українських металургійних активів відбувається на рівні уряду Росії. Не виключено, що за цим стоїть бажання Москви створити транснаціональний металургійний холдинг", - розповів топ-менеджер однієї з українських металургійних компаній, що побажав залишитися неназваним». "Коммерсант-Україна", 1 червня.- машинобудування, телекомунікації:
«Кабінет міністрів не виключає, що російський капітал буде допущений до приватизації "Укртелекому", "Теплогенерації" і "Луганськтепловозу". Попередньо домовленості про участь російських компаній в українській приватизації були досягнуті минулого тижня під час переговорів глави організації російського бізнесу "Ділова Росія" Бориса Титова з віце-прем'єром українського уряду з питань економіки Сергієм Тігіпком». Газета "Дело" ,17 травня.
Крім того, інтерес Росії не обмежиться великими українськими підприємствами:
«Що стосується участі російських підприємців середньої руки з "Ділової Росії" у приватизації українських активів, то тут визначеність з'явиться після зустрічі Тігіпка з Генеральною радою "Ділової Росії". Як повідомив Б.Титов, зустріч пройде буквально в найближчі місяці в Москві, куди Тігіпко приїде виступити на одному з найближчих засідань президії "Ділової Росії".
"Ми говоримо про більш скромний бізнес, ніж виставлені на приватизацію холдинги, проте ідеться про значно більшу кількість компаній. Найбільше нас цікавлять активи харчової промисловості, сільського господарства, машинобудування, легкої промисловості", - пояснив Титов.
Він додав, що компанії - члени "Ділової Росії" вже подали до уряду України заявки на участь у приватизації декількох дрібних держкомпаній». Газета "Дело", 17 травня.
Тепер повернусь до питання: який зв'язок між ЄС і масовою скупкою росіянами українських підприємств? Ризикну припустити, що коли Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, то через неї російські товари підуть на європейський ринок. І в країни-члени СОТ, членом якої Україна є уже кілька років (за що розплачується вільним доступом на свій ринок закордонних товарів). Тобто маючи представництва свого бізнесу в Україні, російські компанії зможуть торгувати з ЄС та країнами-членами СОТ своєю продукцією під видом української.
Для України це повинно принести користь (транспорт, зайнятість і т.п.). Питання лише в тому, яка частка у цій продукції буде українською. Скоріш за все - тільки бренд, а все решта завозитиметься з-за кордону.
Приблизно так, як це відбувається в автомобілебудуванні - щоб зайти на ринок тієї чи іншої країни іноземні автоконцерни налагоджують в ній крупно вузлове збирання: прикрутивши колеса і постеливши килимок авто одразу стає вітчизняним і звільняється від сплати ввізного мита. Але щоб уникнути втрат в майбутньому, влада держав встановлює нормативи з локалізації - скільки відсотків може ввозитись з-за кордону, а скільки повинно з часом вироблятись на місці.
Тому залишається лише чекати, чи зверне українська влада увагу на таку можливість розвитку ситуації. І чи зможе встояти під зовнішнім тиском та ефективно використати переваги членства України в цих міжнародних організаціях. Час, як то кажуть, покаже.
В цілому ж скидається на те, що зона вільної торгівлі з ЄС - це максимально бажаний результат для керівництва України. Йому, як це не дивно, повноцінне членство в ЄС зовсім не потрібно. Оскільки тоді доведеться поділитись повноваженнями, а найголовніше - створити прозорі умови функціонування держави. Що, в результаті, призведе до знищення тіньових схем існування (як приклад, ситуація в газовій сфері: підписана 23 березня 2009 року декларація Україна-ЄС про створення прозорих умов функціонування НАК «Нафтогазу» тихо саботована і покладена під сукно).
А зона вільної торгівлі - це якраз те, що дозволить і гроші заробляти, і відчувати свою причетність до «європейської родини».
КоментаріЗалиште допис
не пустять в європу російську продукцію навіть під виглядом української.
експортуватимуть те, що і з самої Росії, а саме ресурси і напівфабрикати: у нашому випадку - метал. Ось тому і скуповують усі великі підприємства.