Польський парламент має намір прийняти постанову про злочини, здійснені українськими націоналістами стосовно поляків. На думку деяких оглядачів, а особливо тих, хто турбується про майбутнє українсько-польських відносин, ця постанова може зіпсувати взаємини між двома країнами. Адже у проекті постанови польські депутати застосовують досить гострі оцінки.
Постанова стосуватиметься подій від 11 липня 1943 року. Саме цього дня відбулася масова акція під назвою «Смерть ляхам», яку провели загони Української повстанської армії. Як повідомляють польські ЗМІ, українські націоналісти атакували одночасно 99 польських сіл у колишньому волинському воєводстві. Щоб унеможливити втечу, села було оточено, а мешканців безпощадно вбито. Цей день у польській історії записано під назвою «кривава неділя».
Польський Сейм хоче закріпити пам'ять про «криваву неділю» на державному рівні, встановлюючи День пам'яті мучеництва кресов'ян (мешканців колишніх східних польських земель). На даному етапі проект постанови схвалено президією Сейму, тобто Маршалом Ґжегожом Схетиною та його заступниками. Ймовірно, парламент безперешкодно прийме цю постанову, оскільки її підтримують усі політичні сили. Однак невідомо, коли це відбудеться. Скоріш за все польські депутати офіційно приймуть постанову в липні.
Як стало відомо, у проекті постанови буде надана гостра оцінка подіям з 1943 року. Однак найгостріші слова є у коментарі до постанови. Мова йде про «дегенеративних українських шовіністів», які безпощадно мордували «беззахисне польське населення». Сейм хоче зрівняти дії українських націоналістів з німецькими та радянськими злочинами геноциду, здійсненими в період Другої світової війни.
Як тільки стало відомо про роботу польських депутатів над постановою, у пресі з'явився ряд коментарів. Ті, хто турбується про українсько-польське духовне зближення, вважають, що такого роду заяви не сприятимуть подальшому налаштуванню добросусідських відносин. Може, так, а може, й ні. Адже теперішня влада не переймається минулим, зосереджуючись в основному на поточних економічних відносинах. Може, і добре. З другого боку, Польща, так само як Україна, може ставити свою оцінку подіям. Можемо з нею не погоджуватись, але не можемо заборонити її оприлюднення. Добре було б, коли б і Верховна Рада приготувала подібну постанову, оцінюючи ці події з української точки зору. Тим паче, що правда, як завжди, є посередині. Нам легко оцінювати і критикувати. Під час війни все було по- іншому. Невідомо хто був ворогом, а хто другом. Люди кривдили одні одних. Польська влада провела тоді ж акцію «Вісла», переселяючи 140 тисяч українців. Однак не в тому суть, щоб перечислювати, хто більше причинив зла. Нехай цим питанням займаються історики, листаючи архівні документи. Як на мене, будь-які політичні заяви на історичні теми є зайвими. Підтверджує цю думку невдала спроба присвоєння звання Героя України Степану Бандері з політичних міркувань. Після цього ні в Україні, ні за кордоном не покращилося сприйняття УПА. Навпаки, присвоєння звання, а потім його очевидна для всіх відміна лише довели, що герой - не герой.
Аргумент польського депутата про те, що дана постанова слугуватиме проведенню історичних конференцій, присвячених українсько-польському минулому, є для мене непереконливою. Є ряд інших доступних методів для проведення двосторонніх зустрічей.
Оцінюючи проект постанови, хочу процитувати виступ загиблого президента Польщі Леха Качинського після присвоєння звання Героя України Степану Бандері та визнання заслуг Української повстанської армії в боротьбі за незалежність. «Останні дії президента України порушують процес історичного діалогу і примирення. Поточні політичні інтереси перемогли над історичною правдою», - наголосив Качинський. Отож, подібні дії польських депутатів також порушують процес історичного діалогу і примирення.
|2011-03-30, 14:00
