Архіви 2010-09

«Що відбувається в Україні?» - запитав мене польський експерт з питань місцевого самоврядування під час перебування у Донецьку. Хоча не вперше поляки відвідували Донецьку область, уперше їхнім візитом відкрито зацікавились органи СБУ, зокрема співпрацівники Тельманівського і Селідовського районів. «Телефонна підтримка» з боку СБУ супроводжувала членів польської делегації і представників місцевих органів, з якими вони зустрічалися. Також перекладач делегації, хоча є громадянином України, змушений був пояснювати: звідки приїхав, з якою метою, де працює.

Донецькі неурядові організації ось уже кілька років співпрацюють з польським третім сектором. У рамках різних проектів, так як це відбувається в країнах ЄС, неурядові організації є посередниками в обміні досвідом різних професійних груп і населення. Цього разу проект мав на меті показати, як у Польщі відбувається міжсекторне співробітництво між органами місцевої влади і громадськими організаціями. Тому в обох країнах відбулося ряд робочих зустрічей. Як виявилося, в Україні під пильним оком СБУ.

Українські охоронці безпеки збирали інформацію, можна сказати, нахабно і непрофесійно. Не досить того, що телефонували до представників органів місцевого самоврядування, розпитували активістів і допитували членів польської делегації. Під час телефонної розмови співробітник СБУ пояснив, що таке зацікавлення не виникає з нахабства, а з відповідного розпорядження найвищого керівництва країни. Адже Київ цікавить, хто і про що розмовляє. Ймовірно за вказівкою столиці банки звертаються до громадських організацій за інформацією, розпитуючи про міжнародні валютні операції та мету використання грантових коштів.

Україна гірше Білорусі. Саме з таким враженням поляки повернулися додому. Ще б пак! У Херсоні журналістів не допускають до інформації, в Донецьку їх б'ють, а в Харкові вбивають. Чиниться тиск на громадські організації. Службовці шпигують і залякують активістів, а опозиційні політики стали постійними гостями СБУ. Чи це прояв демократії? Звісно, що ні. Україна повернулася на десять років назад. І не подумайте, що це подобається комусь. У Львові, Києві і Донецьку все частіше люди говорять про нову «помаранчеву революцію». Якщо вона вибухне, її винуватцем буде керуюча політична сила. Люди перестали вірити політикам. Мало хто вірить у чесність місцевих виборів. Хоча на законодавчому рівні все виглядає чудово, в реальному житті це лише порожні звуки. Для забезпечення перемоги на місцях влада вводить нові стандарти передвиборної підготовки. Можливо, саме з цього приводу кожен іноземець є потенційною загрозою для влади.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Нещодавно в Польщі відбувся Міжнародний економічний форум. Прибули глави держав, європейські чільники, президенти великих міжнародних корпорацій.

Україну на цьому заході мав представляти Віктор Янукович. Однак, як вважають поляки, ображений на Польщу за підтримку «помаранчевої революції» український президент оминає цю країну, забуваючи про те, що саме Польща є ключем до євроінтеграції.

Польські коментатори побоюються, що Україна стає все менш українською. У статті, яку опубліковано на сайті щоденної популярної газети «Жечпосполіта» (Rzeczpospolita), автор розкритикував дії нової української влади, яка по-новому дивиться на історію України. Це, своєю чергою, впливає на радикалізацію поглядів у суспільстві, в якому поширено одночасно декілька суперечливих концепцій історії. В одному регіоні панує культ Степана Бандери і УПА, в другому - ненависть до нього, а в третьому взагалі будують пам'ятник Сталіну. Офіційний Київ змінив також свою позицію у питанні Голодомору, вважаючи цю трагедію видумкою західних істориків. Триває боротьба за статус російської мови в Україні, яка дедалі частіше стає другою офіційною. Поляки не можуть зрозуміти, чому чільники країни спілкуються в основному російською мовою. Це так, якби президент Польщі виcтупав німецькою або словацькою мовою. Те, що відбувається над Дніпром, однозначно вказує на факт, що Україна стає все менш українською. На додаток ностальгія за радянським минулим сприяє відновленню міцних зв'язків з Росією і поширенню погляду, що саме там Україна віднайде своє «украдене щастя». Журналіст констатує, що з огляду на такий переворот у сприйнятті історії суспільством і на верхівках влади польським друзям України все важче лобіювати її інтереси. Київ у своїх діях є непослідовним. Тому позитивне налаштування до України, яке огорнуло Польщу після «помаранчевою революції», стає все слабкішим.

Україна все-таки буферна

Таку тезу висунув автор статті під такою самою назвою, що розміщена на сайті відомої газети «Газета Виборча» (Gazeta Wyborcza). Автор вважає, що Польща не може бути заручником відносин з Україною, як це було раніше. Протягом минулих років Варшава утримувала поглиблені відносини або з Києвом, або з Москвою відповідно до схеми: якщо з Києвом, то проти Москви, якщо з Москвою, то проти Києва. Такий підхід не відповідає принципам польської зовнішньої політики. Змінилися також обставини. Україна тепер дружить з Росією. Якщо так, немає необхідності в тому, щоб Польща поводилась по-іншому.

Автор негативно оцінює те, що Україна протягом двадцяти років не змогла визначитися, де її місце - на Сході з Росією чи на Заході з ЄС. Ця невизначеність дає право називати Україною буферною зоною. Ніщо не провіщає змін у цьому плані. Так чи інакше для Польщі найголовніше, щоб Україна була стабільною країною. Євроінтеграція не є основним питанням. Адже вступ України до ЄС у даний час є нереальним. Українські політики не готові грати за європейськими правилами. Це продемонстрував Віктор Ющенко і сьогодні підтверджує своїми діями Віктор Янукович. Україна, попри офіційні заяви, не є правовою державою, корупція стала загальнонаціональною епідемією, немає реформ. Навіть обіцянки з боку ЄС про прийняття до елітного клубу європейських країн не прискорять введення реформ. Тому Україну треба підтримувати, не нагороджуючи вже зараз перспективою членства. Така співпраця повинна відбуватися в рамках Східного партнерства задля самих змін, а не членства. Лише реальні зміни і реформи можуть бути основою до ведення переговорів про можливий вступ до ЄС.

Така негативна оцінка з боку польських оглядачів свідчить про зміни у сприйманні України. Засоби масової інформації в основному згадують Україну, висвітлюючи стан підготовки до Євро-2012. Попри те в Польщі надалі є вірні друзі України. Таким послідовним приятелем залишається екс-президент Александр Квасневський. На його думку, членство України в ЄС є реальним. Політична ситуація, яка склалася в Україні, сприяє реформуванню країни без будь-яких перешкод. Адже президент і прем'єр-міністр грають в одній команді. Якщо є бажання, будуть і результати.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?