Катинь: Польща і Росія вшановують пам'ять жертв
|2010-04-05, 11:40
Цього тижня в Росії відбудуться урочисті заходи з нагоди 70-х роковин смерті радянських громадян та польських офіцерів. На запрошення Володимира Путіна до Катині прибуде прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. Під час телефонної розмови, яка відбулася в лютому, глави урядів домовились також про проведення в Росії засідання міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.
Офіційне запрошення до Катині надійшло з Кремля вперше. Також уперше на цей цвинтар приїде російський прем'єр-міністр. З цього приводу в Польщі запрошення від Путіна вважають важливим жестом. Для поляків катинська трагедія має особливе значення. Адже там загинуло майже 22 тисячі польських військовополонених. Катинь є також символом усіх комуністичних злочинів, правда про які приховувалась роками. І хоча Кремль не заперечує, що за вбивство польських офіцерів несе відповідальність радянська влада, однак не робить нічого, щоб з'ясувати всі обставини трагедії. У квітні 1990 року Радянський Союз вперше визнав, що польських громадян розстріляли співробітники НКВС. Президент СРСР Михайло Горбачов передав тоді польській стороні поіменні списки понад 14 тисяч поляків, які загинули в Катині. 1992 року Борис Єльцин оприлюднив нові документи, які підтверджували відповідальність за цей злочин керівництва Країни Рад. Після цього Росія призупинила передачу документів. Хоча Путін під час візиту в Польщі у вересні 2009 року обіцяв відкрити російські архіви для польських істориків, але це питання поки що не вирішено.
У Польщі, як прийнято останнім часом, розпочалася внутрішня боротьба між президентом і прем'єр-міністром за участь у цих заходах. Після появи інформації про запрошення глави польського уряду до Катині, Лех Качинський висловив побажання щодо поїздки в Росію. Оскільки Кремль запросив лише прем'єр-міністра, польський президент вирішив приїхати до Катині пізніше, 10 квітня. Росія спершу не сприяла організації цього візиту. Адже Лех Качинський відомий своїми антиросійськими поглядами, і тому роки свого президентства він не побував у Кремлі жодного разу.
Чи польсько-російські відносини вийшли на фінішну пряму? Протягом останніх років з Варшави до Москви вели круті стежини. Невирішені історичні питання і звинувачення з польського боку повертались як бумеранг, що заважало налагодженню якісного співробітництва. Ці відносини суттєво погіршилися після «помаранчевої революції», коли Польща підтримала Віктора Ющенка. Відколи президентом став Лех Качинський, кількість офіційних візитів російських чільників зведено до мінімуму. Президент Російської Федерації останній раз відвідав Польщу з офіційним візитом ще 2005 року, коли при владі був Александр Квасневський. Володимир Путін, будучи главою російського уряду, вдруге відвідав Польщу у вересні 2009 року. З огляду на це зрозуміло, чому телефонний дзвінок з Москви викликав такий ажіотаж серед польських політиків та зацікавлення з боку преси в обох країнах.
На думку Яна Рачинського, члена російського товариства «Меморіал», яке займається історичними дослідженнями, доступ до актів про катинський злочин є основним питанням у польсько-російських відносинах. У даний час більша частина з існуючих 180 томів документів про Катинь надалі є за зачиненими дверима. Вирішення проблеми та встановлення відповідальних за цей військовий злочин можуть зменшити напруженість у польсько-російських відносинах, вважає історик. Такої самої думки дотримуються польські політики. Для поляків найважливішою є історична правда, і тому, незважаючи на політичні наслідки, вони одностайні в оцінці подій в Катині. Минулого року польський парламент прийняв спеціальну резолюцію, в якій розстріл польських офіцерів назвав геноцидом. Теперішній Кремль не погоджується з польською точкою зору. Адже Москва побоюється матеріальних претензій з боку поляків. Тим паче, що в даний час Європейський суд з прав людини розглядає групову скаргу в цій справі, внесену громадянами Польщі проти Росії.
Запрошення від Володимира Путіна в Польщі сприймається як крок уперед у подоланні історичних перешкод та нормалізації двосторонніх відносинах. Після виборів в Україні можна сподіватися більш відкритого ставлення Москви до Варшави, оскільки зникли «помаранчеві» перешкоди. Однак «рестарту» в польсько-російських відносинах не буде. Польща є занадто проамериканською країною і занадто антиросійською, а це має велике значення для політичних відносин. Польща також є проукраїнською, що також не до вподоби російським політикам.
Довідка
Навесні 1940 року співробітники НКВС СРСР розстріляли майже 22 тисячі польських військовополонених. Розстріл польських громадян виконано за адміністративним рішенням політбюро без судового процесу. Протягом існування СРСР комуністичне керівництво приховувало цю інформацію, перекидаючи вину на нацистську Німеччину. Лише під час «перебудови», п'ятдесят років по тому, в квітні 1990 року Радянський Союз уперше визнав, що польських громадян розстріляло НКВС СРСР. На світло денне вперше вийшли факти про вбивство 7305 в'язнів тюрем західних областей України і Білорусі.
Хоча Головна військова прокуратура СРСР почала слідство у справі ще на початку дев'яностих років, дотепер ще не виявлено всіх обставин та не встановлено прізвищ тих, хто загинув від рук НКВС. Попри те, у 2005 році розслідування було припинено з уваги на «відсутність ознаки злочину геноциду» та з приводу смерті колишніх радянських посадовців, винних у смерті поляків.
