Аушвіц-Біркенау - пекло на землі
|2010-01-29, 15:45
Уявіть собі, що уряд прийняв рішення про будівництво фабрики. Перша реакція, позитивна - буде створено нові робочі місця. Що ж виготовлятиметься у цьому підприємстві? Нічого, це буде «фабрика смерті», у якій треба буде вбити понад 1 000 000 людей.
Це не фрагмент зі сценарію фільму жахів, це, нажаль, правдива історія. У 1940 році, за наказом Рейхсфюрера СС Г. Гіммлера, на території сусідньої Польщі, в місці Освєнцім, було створено концтабір Аушвіц. Колишні військові казарми перетворено у в'язницю, в котрій розмістили польських політв'язнів та військовополонених Радянської армії. Пізніше до цієї групи долучили євреїв та священників. Щодня в'язнів чекала важка праця, погане харчування та нелюдські умови проживання. Над головними воротами виднів іронічний напис «Робота робить вільним». В таборі одночасно могло перебувати до 20 тисяч людей, що виявилось для нацистів замало. Гіммлер дав розпорядження розбудувати цей концтабір та побудувати наступний у селі Бжезінка, за 3 кілометри від Освєнціма - табір Біркенау. Його початкове призначення - місце для ув'язнення радянських солдатів. В'язні з Аушвіц на 140 га збудували 300 будівель. З часом плани змінились. Нацисти вирішили втілити в реальність сни про найжахливішу «фабрику смерті». В концтаборі Біркенау побудовано газові камери та крематорії, а всю територію огороджено колючим дротом під напругою. З окупованих країн Європи нацисти товарними вагонами привозили полонених різних національностей. В основному це були євреї, яких фашистська Німеччина вважала людьми другої категорії. Концтабір Біркенау мав послужити «остаточному вирішенню єврейського питання», тобто знищенню всіх євреїв. Для цього побудовано 4 крематорії - 2 на поверхні, а 2 під землею. Щоб безперешкодно та масово довозити євреїв до табору смерті, спеціально збудовано залізничне сполучення. Потяги в'їжджали безпосередньо на територію концтабору. Відразу ж на перонах проводився відбір. Людей розділяли на дві групи - здорових забирали на важкі роботи та медичні експерименти, а хворих, людей в похилому віці та дітей відправляли до газових камер. Камери ці виглядали як лазні. До останньої миті ніхто не здогадувався, що замість води на них спаде газ Циклон Б. Хто стояв найближче трубопроводів, помирав відразу, інші - протягом 20 хв. Їхні тіла вивозили спеціальними ліфтами на верх і там спалювали у крематоріях. Коли не вистачало місця в печах, тіла спалювали у великих ямах. Тут в страшних умовах загинуло понад 1 100 000 людей. Вони помирали в великих муках, роздягнені з одягу та гідності, дивлячись, як помирають їхні діти та близькі. Це пекло продовжувалось аж до кінця 1944 року. З наближенням Радянських військ нацисти почали знищувати документи та будівлі, котрі були німими свідками звірських злочинів. Понад 57 тисяч в'язнів евакуйовано. Коли солдати Червоної армії Першого Українського фронту 27 січня 1945 року визволили Освєнцім, у концтаборах залишалось понад 7 тисяч людей. Більша частина з них однак померла від крайнього виснаження організму.
Серед числа людей, які терпіли у цьому пеклі, буди також українці. Тут перебувало аж 15 тисяч наших співвітчизників, а серед них - Богдан Качор, Степан Петелицький, Омелян Коваль, Петро Мірчук, Леонід Мостович та Андрій Ющенко - батько президента Віктора Ющенка.
27 січня, лідери і представники понад 40 країн та колишні в'язні прибули до Освєнціма, щоб віддати честь всім загиблим. Якщо і ви побуваєте в Польщі, обов'язково відвідайте Освєнцім. Місто розташоване в 70 км на південь від Кракова. Ніде на світі тиша так голосно не кричить, як в Освєнцімі.
